Шарль-Оґюстен де Сент-Бев

Шарль Оґюсте́н де Сент-Бе́в (фр. Charles Augustin Sainte-Beuve; 23 грудня 1804, Булонь-сюр-Мер — 13 жовтня 1869, Париж) — літературний критик, одна з ключових постатей історії французької літератури, засновник біографічного методу в літературознавстві.

Шарль-Оґюстен де Сент-Бев
фр. Charles Augustin Sainte-Beuve
Ім'я при народженні	фр. Charles-Augustin Sainte-Beuve
Народився	23 грудня 1804(1804-12-23)[1][2][3]  Булонь-сюр-Мер, Перша французька імперія
Помер	13 жовтня 1869(1869-10-13)[1][2][3] (64 роки)  Париж, Друга французька імперія
Поховання	цвинтар Монпарнас
Країна	Франція
Діяльність	письменник, автор афоризмів, поет, політик, професор, літературний критик, історик, історик літератури
Сфера роботи	медицина[4]
Alma mater	ліцей Карла Великого, Кондорсе і Bourbon colleged
Заклад	Льєзький університет, Колеж де Франс і Вища нормальна школа
Знання мов	французька[1][5]
Мова творів	французька
Magnum opus	Portraits contemporainsd[6], Q60584759?[6], Vie, poésies et pensées de Joseph Delormed[7][6], Les Consolationsd[7], Volupted[7], Q55478125?[7], Q51325865?[7], Q19136880?[7] і Chateaubriand et son groupe litteraire sous l'empired[7]
Членство	Французька академія
Нагороди	Конкур женераль (1822)
Шарль-Оґюстен де Сент-Бев у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Ранні роки

Народився в Булоні, де здобув першу освіту, після чого навчався у Collège Charlemagne в Парижі (1824—1827). 1828 року він працював у Лікарні святого Луї. Починаючи з 1824 року почав писати літературні статті до газети Le Globe і 1827 року після рецензії на Odes et ballads Віктора Гюґо він увійшов до літературного кола, яке прагнуло встановити ідеї романтизму та боротися з класичним формалізмом. Сент-Бев подружився з Гюґо після публікації рецензій на твори останнього, втім пізніше він мав роман із дружиною Гюґо Адель Фуше, що призвело до відчуження між літераторами. Коли 1845 року Сент-Бева приймали до Французької академії, урочисту промову з цієї нагоди випало прочитати саме Гюґо.

Кар'єра

Сент-Бев опублікував збірки поезії та частково автобіографічний роман Volupté 1834 року. Його статті та есеї було зібрано у видання Port-Royal та Portraits littéraires.

Під час революцій 1848 року в Європі він викладав у Льєжі. Він повернувся до Парижа 1849 року і розпочав серію публікацій Causeries du lundi в газеті Le Constitutionnel. Коли Луї Наполеон став імператором, він зробив Сент-Бева професором латинської поезії в Collège de France, проте антиімперіалістично налаштовані студенти освистали його й він подав у відставку.

Помер 13 жовтня 1869 року в Парижі. Похований на цвинтарі Монпарнас.

Праці

• Tableau de la poésie française au seizième siècle (1828)
• Vie, poésies et pensées de Joseph Delorme (1829)
• Les Consolations (1830) (поезія)
• Volupté (1835) (роман)
• Port-Royal (1840—1859)
• Les Lundis (1851—1872)
• Causeries du lundi, 15 vols. (1851—1862)
• Nouveaux Lundis (1863—1870)