Сербинівка (Лубенський район)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Сербинівка.

Серби́нівка — село в Україні, в Лубенському районі Полтавської області. Населення становить 602 осіб. Входить до складу Гребінківської міської громади.

село Сербинівка
Країна	Україна
Область	Полтавська область
Район	Лубенський район
Тер. громада	Гребінківська міська громада
Код КАТОТТГ	UA53040010340078223
Основні дані
Населення	602[1]
Площа	3,322 км²
Густота населення	181,22 осіб/км²
Поштовий індекс	37433
Телефонний код	+380 5359
Географічні дані
Географічні координати	50°5′55″ пн. ш. 32°16′51″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	117 м
Водойми	Суха Оржиця
Відстань до районного центру	14 км
Найближча залізнична станція	Мар'янівка
Відстань до залізничної станції	7 км
Місцева влада
Адреса ради	37433, Полтавська обл., Гребінківський р-н, с. Сербинівка
Карта
Сербинівка
Сербинівка
Мапа

У селі знаходяться: поштове відділення, амбулаторія, середня школа, дитячий садок, будинок культури на 400 місць та бібліотека (11,3 тисяч одиниць збірників)^[1].

Географія

Село Сербинівка знаходиться на лівому березі річки Суха Оржиця, за 14 км від центру громади та 7 км від залізничної станції Мар'янівка. Вище за течією примикає село Степанівка (Черкаська область), нижче за течією примикає село Саївка, на протилежному березі - село Грушківка. На річці велика загата.

Історія

Історія хутору Семенівки (Воскресенського)

Землі хутору, заснованого в 1-й половині 18 століття, належали поміщикам Свічкам, а тимчасово користувався ними поміщик сербського походження Семен Ілліч Милорадович, якого місцеві жителі називали «сербин». Звідси й пішла назва хутора — Семенів, Семени, Сербинівка. Стараннями Семена Милорадовича у 1779 році була збудована кладовищенська дерев'яна Різдвяна церква (закрита 1820). На початку 40-х років 19 століття хутір перейшов у володіння поміщиків Раковичів і став називатися Воскресенське, хоча у документах ще довго зустрічається назва Сербинівка.

З вересня 1781 хутір входив до складу Пирятинського повіту Київського намісництва, з 1796 — до Малоросійської (до 1797 — Чернігівська), з 1802 — до Полтавської губернії.

За переписом 1859 року хутір Воскресенський (Сербинівський) налічував 42 двори, 320 жителів, а вже у 1900 році на хуторі налічувалось 58 дворів, 431 житель^[2].

Історія хутору Чепурківки

Хутір Чепурківка заснований у 2 половині 18 століття збирачем старожитностей Андріаном Івановичем Чепою (зібрані ним матеріали використовували Д. М. Бантиш-Каменський при написанні «Історії Малоросії» та інші історики). Близько 1800—1805 рр. дружина Чепи заснувала школу для селянських дітей. Пізніше, після смерті Чепи, маєтком володіли його спадкоємці — Вольховські, Сєрова, Шмінке. У 80-х роках 19 століття маєток був зданий в оренду, а потім куплений Пирятинським земством. Понад 100 років на хуторі містилась сільська лікарня.

З вересня 1781 хутір входив до складу Пирятинського повіту Київського намісництва, з 1796 — до Малоросійської (до 1797 — Чернігівська), з 1802 — до Полтавської губернії.

За переписом 1859 року хутір Чепурківка налічував 26 дворів, 171 житель, вже у 1900 році на хуторі було 33 двори, 216 жителів, а у 1910 році — 49 дворів, 249 жителів^[3].

Радянський період

На початку 20-х років ще існували окремі хутори Воскресенський і Чепурківка Воскресенської сільради Пирятинського повіту, з березня 1923 року віднесені до Пирятинського району Прилуцького округу. У середині 20-х років хутори були об'єднані в одне село, яке одержало назву Перше Травня^[1].

Ще в 1921 році була невдачна спроба часткового розкуркулення заможних селян. Спроба не вдалася, оскільки всі, в тім числі і бідняки розуміли, що своє майно кожний селянин придбавав своєю працею. Проте вже в 1930 році частина селян стала жертвами жорстокого ставлення радянського режиму: у них відібрали фактично все майно, а їх, разом з сім'ями, під вартою доправили до залізничної станції, де повантажили в товарні вагони. Потяг прибув у Вологодську область, де селяни були висаджені в лісі, де були змушені споруджувати собі житла у холодні весняні дні (березень-квітень)^[1].

Друга світова війна

У роки німецької окупації (19.ІХ.1941 — 19.ІХ.1943) гітлерівці розстріляли трьох жителів села та вивезли на примусові роботи до Німеччини 20 чоловік. У 1955 встановлено пам'ятник на честь воїнів-односельців (180 чоловік), що полягли на фронтах Німецько-радянської війни. На трьох братських могилах воїнів, загиблих у 1943 році, встановлено надгробки (1957, 1963, 1983)^[1].

Незалежна Україна

У 1992 році селу було відновлено колишнє найменування Сербинівка^[4].

Відомі люди

• Головатий Ферапонт Петрович — колгоспник-пасічник, один з ініціаторів збирання коштів на оборону країни в роки німецько-радянської війни. Герой Соціалістичної Праці.
• Андріян Іванович Чепа — колекціонер документів з історії України та політик, помер близько 1822 р. на хуторі Чепурківка.