Сердюк Олександр Петрович

Олександр Петрович Сердюк (нар. 1906, Миколаїв, Російська імперія — пом. лютий 1965, Москва, СРСР) — радянський футболіст, нападник.

Олександр Сердюк
Олександр Сердюк
Особисті дані
Повне ім'я	Олександр Петрович Сердюк
Народження	1906
	Миколаїв, Миколаївське градоначальство, Херсонська губернія, Російська імперія
Смерть	лютий 1965
	Москва, СРСР
Прізвисько	Шульц[1]
Громадянство	СРСР
Позиція	нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1923 МСК  ? (?) 1924 «Профінтерн»  ? (?) 1925 «Залдор»  ? (?) 1926—1928 «Райком металістів»  ? (?) 1925—1928 →  збірна Миколаєва  ? (?) 1927—1928 →  збірна України  ? (?) 1928—1929 «Динамо» (Тбілісі)  ? (?) 1929—1933 «Динамо» (Київ)  ? (?) 1931 →  збірна Києва  ? (?) 1933—1935 →  збірна Одеської області  ? (?) 1937 «Суднобудівник» 7 (3)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1939 «Спартак» (Миколаїв) 1948 «Суднобудівник» 1954—1955 «Будівельник» (Миколаїв)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сердюк.

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Сердюк Олександр.

Кар'єра гравця

Київське «Динамо» перед матчем із дніпропетровським. Зліва направо: Пржепольський, Сердюк, Бардадим, Малхасов, Синиця, Тютчев, Піонтковський, Печений, Бланк, Денисов, Ідзковський

Виступав за миколаївські команди «МСК», «Профінтерн», «Желдор», «Райком металістів». Виступав у збірній міста. У 1927 році в складі миколаївської команди став срібним призером чемпіонату УРСР. За підсумками турніру був включений до складу символічної другої збірної України. У наступному році Сердюк у складі миколаївців став бронзовим призером. У тому ж році на запрошення колишнього миколаївця Ассира Гальперіна відправився з іншими гравцями збірної міста Михайлом Печеним і Михайлом Денисовим у Тбілісі в напередодні створений клуб «Динамо».

В серпня 1928 роки після одного з перших матчів київського «Динамо», програного московським одноклубникам 2:6, кияни вирішили шукати посилення в клубах інших міст. Так Денисов, Печений і Сердюк одягли футболки київського клубу^[2]. У травні-червні 1931 року дев'ять динамівців були залучені до складу збірної Києва для участі в черговому чемпіонаті Української РСР, який відбувся в столиці радянської України — Харкові. У турнірі брали участь команди восьми міст. Кияни обіграли футболістів Дніпропетровська — 4:0, Кадіївки — 3:1, а в фіналі — збірну Харкова, чемпіона попередніх 6 розіграшів турніру, — 3:1. Вперше чемпіонами України стали кияни, а в їх складі Сердюк і Денисов^[3].

У 1933 році в рамках першості ДСТ «Динамо» в Києві відбувся матч відкриття стадіону «Динамо». Сердюк був одним з учасників цієї історичної події^[4].

На початку 1934 року повернувся до Миколаєва. У 1937 році в складі «Суднобудівника» дебютував у Кубку і в чемпіонаті СРСР. 24 серпня 1937 року в місті Іваново забив місцевому «Спартаку» перший гол «Суднобудівника» в чемпіонатах СРСР.

Перейшов на тренерську роботу. Очолював місцеву команду «Спартак». У 1948 році — «Суднобудівник». Як тренер «корабелів» не досяг успіху — під його керівництвом команда програла 6 матчів з 6, після чого Олександр Петрович був звільнений. Продовжив роботу в ДЮСШ міста Миколаєва. У 50-их роках тренував миколаївський «Будівельник», який завоював в 1954 році бронзу чемпіонату УРСР.

Досягнення

• Чемпіонат Української РСР
  • Чемпіон (1): 1931^[5]
  • Срібний призер (1): 1927
  • Бронзовий призер (2): 1928, 1954 (як головний тренер)

Смерть

Проживав в Миколаєві. Помер під час одної з тренерських нарад у Москві. Похований у Миколаєві^[1].

Прізвисько

За однією з версій, прізвисько «Шульц» Олександр отримав після виступу в миколаєвському цирку латиського борця середньої ваги Крістіана Вейланда-Шульца, який відзначався блискучою технікою^[1].