Серпуховський ярус

Серпуховський ярус, серпуховський вік — у геологічній часовій шкалі ICS є найвищим ярусом або наймолодшим віком міссісіпського періоду, нижньої підсистеми карбону. Серпуховський вік тривав від 330,9 до 323,2 млн років^[2]. Йому передує візейський, а за ним іде башкирський. Серпуховський ярус корелює з нижньою частиною намюрського ярусу європейської стратиграфії та середньою і верхньою частинами честерського ярусу північноамериканської стратиграфії^[3].

Система/ Період	Відділ/ Епоха	Ярус/ Вік	Вік (млн років)
Перм, P	Цисуралій(інші мови), P1	Ассельський, P11	молодше
Карбон, C	Пенсильваній*	Гжельський, C3g	298,9	303,7
		Касимовський(інші мови), C3k	303,7	307,0
		Московський(інші мови), C2m	307,0	315,2
		Башкирський, C2b	315,2	323,2
	Міссісіпій*	Серпуховський, C1s	323,2	330,9
		Візейський, C1v	330,9	346,7
		Турнейський, C1t	346,7	358,9
Девон, D	Верхній/Пізній(інші мови), D3	Фаменський, D3fm	древніше
Примітки і коментарі Підрозділи XXX системи наведені згідно МКС, станом на 2018 рік[1]. * - Пенсильваній і міссісіпій не є окремими епохами/відділами, а підперіодами/підсистемами кам'яновугільного періоду. Геологічними епохами/відділами є верхній, середній, нижній пенсильваній та верхній, середній, нижній міссісіпій.
п о р

Серпуховське вимирання

Найбільше вимирання кам'яновугільного періоду відбулося на початку серпуховського періоду. Це вимирання відбулося у формі екологічних змін із загибеллю різноманітних міссісіпських угруповань криноїдних і зморшкуватих коралів. Після вимирання їх замінили бідні на види космополітичні екосистеми. Вимирання вибірково вражало види з вузьким діапазоном температурних уподобань, оскільки охолодження морської води призвело до втрати середовища існування для тропічних спеціалістів^[4]. У наступному пізньому палеозойському льодовиковому періоді пізнього карбону та ранньої пермі темпи видоутворення та вимирання були низькими^[5][6]. Можливо, це було викликано зменшенням карбонатних платформ, які в іншому випадку допомогли б зберегти високе біорізноманіття^[7]. Довгостроковий екологічний вплив серпуховського вимирання міг перевищити ордовиксько-силурійське вимирання, коли таксономічне різноманіття було раптово знищено, але швидко відновилося до рівня, що був до вимирання^[8][9][10].

Сепкоскі (1996) на основі морських родів, які зберігаються на кількох стадіях, накреслив швидкість вимирання приблизно 23-24% для серпуховського періоду в цілому^[11]. Бамбах (2006) виявив раннє серпуховське вимирання 31% серед усіх морських родів^[12]. Використовуючи процедуру ймовірності вимирання, згенеровану з Палеобіологічної бази даних, McGhee et al. (2013) оцінили рівень вимирання морських родів у 39%^[9]. З іншого боку, Стенлі (2016) оцінив, що вимирання було значно меншим, втративши лише 13-14 % морських родів^[13].

Порівняно з іншими біологічними кризами серпуховське вимирання було набагато вибірковішим у своєму впливі на різні еволюційні фауни. Здавалося б серпуховське вимирання було спричинене низькими темпами видоутворення, а не особливо високими темпами вимирання^[5][8][14].