Скалатський повіт (Королівство Галичини та Володимирії)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Скалатський повіт.

Скалатський повіт — адміністративна одиниця коронного краю Королівство Галичини та Володимирії у складі Австро-Угорщини (до 1867 року назва держави — Австрійська імперія). Повіт існував у період з 1854 до 1940 року.

Скалатський повіт

Округ	Тернопільський (до 1867)
Коронний край	Королівство Галичини та Володимирії
Країна	Австрійська імперія Австро-Угорщина
Центр	Скалат
Площа	834 км² (після 1867)[1]
Населення	57907 (1867)[1]

1854—1867

1854 року була проведена адміністративна реформа, згідно з якою у складі Королівства Галичини та Володимирії були утворені повіти.

Статистика^[2]:

Площа — 7,34 географічних миль² (~404 км²)

Населення — 28367 (1866)

Кількість будинків — 4881 (1866)

Староста (Bezirk Vorsteher): Ігнац Бауманн (Ignaz Baumann) (1866)^[3]

Громади (гміни): Скалат (місто), Великі Бірки, Хмелиська, Малий Ходачків з Костянтинівкою, Черняшівка тепер Чернилівка, Дичків, Фащівка, Галущинці, Городниця, Іванівка, Качанівка, Кам'янки, Колодіївка, Красівка, Криве, Мовчанівка, Новосілка, Горіхівці тепер Голошинці, Панасівка, Полупанівка,Росохуватець, Рожиска тепер Рожиськ, Старий Скалат, Тарноруда, Жеребки Королівські і Жеребки Шляхетські тепер Жеребки.

1867—1918

1867 року були скасовані округи, а повіти реорганізовані: частина зникла, а частина збільшилася за рахунок інших. Скалатський повіт залишився і після реформи.

До його складу увійшла територія Скалатського повіту (окрім гміни Підсмиківці) разом з Гримайлівським повітом^[4]

Староста: Леон Студзінський (1867)^[5]