Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Скальське староство
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Ска́льське ста́роство — адміністративно-територіальна і господарська одиниця на території Подільського воєводства Королівства Польського (з 1569 року у складі Речі Посполитої). Центром староства було містечко Скала (нині смт Скала-Подільська, Борщівський район, Тернопільска область, Україна). Очолював його староста.
Розташування
Скальське староство розташовувалося в Подільському воєводстві, на сході Червоногродського повіту. Головне містечко — Скала — розташовувалося на річці Збруч. У різні періоди до староства належали різні села.
Історія
Узагальнити
Перспектива
Згідно люстрації 1570 року до староства належали такі населені пункти: містечко Скала, села Колодрібка, Глибочок, Голенищеве, Цигани, Ланівці, Жилинці, Синьків, Гуків, Зозулинці, Ярослав (зараз такого села не існує, знаходилось біля сучасного села Жабинці), Вишнівець, Цвіклівці, Бережанка, П'ятничани, Балин та Озеряни.[1]
1616 року згідно люстрації до староства відноситься містечко Скала з селами: П'ятничани, Летава, Бережанка, Криничани та Голенищеве.[2]
1629 року староство значно розширилось та поділялось вже на дві частини: перша частина з містом Скала та селами Колодрібка, Цикова, Гуків, Зозулинці, Ярославка, Вишнівець, Іванків та Завадинці; посідав староство Миколай Гербурт. Друга частина староства з містечком Ланівці та з селами Заяновець(?), Глибочок та Цигани власниця дружина Яна Гербурта пані Констанція Жеребська.[2]
Під час козацьких воєн (1648—1657 рр.) та турецької окупації Подільського воєводства (1672—1699 рр.) кількість населення значно зменшилась, у деяких селах зовсім не залишилось жителів, як то: Іванків, Жабинці, Бережанка, Летава, Цигани, Лосяч, Турильче, Пукляки та Підпилип'я. Згідно турецького перепису 1681 року в самій Скалі було 30 господарств, а в найближчому селі П'ятничани — 25, в сусідньому містечку Збриж залишилось 4 господарства.[3][4]
Протягом нетривалого часу староством володів Миколай Оссолінський, поки в 1660 році законний староста — Геронім Лянцкоронський, не відібрав його силою.[5][6]
На початку 18 століття територія староства швидко заселялась, в 1762 році інвентар містечка Скали показує, що тоді сплачувало податок 147 мешканців, та 34 євреї. До староства тоді входили такі населені пункти: містечко Скала з передмістями та Волохами, села Іванків, Гуштинка, Красилів (зараз частина села Гуків), Гуків, Бережанка, Жабинці з Ярославкою, Летава, Лосяч, Давидківці зі Слобідкою, Колодрібка з Синьковим.[7]
Remove ads
Старости скальські
Узагальнити
Перспектива
- Прокоп, воєвода скальський в 1392 році,
- Януш Кердиєвич в 1431 році[8],
- Стібор з Коморників у 1447 році[9]
- Миколай Внучек у 1469 році[10]
Жолкевські:
- Миколай Жолкевський, хорунжий холмський з 1503 року,
- Станіслав Жолкевський, брат Миколая, з 1506 року
- Станіслав, 1515—1535 роки;
- Геронім (племінник попереднього), до 1569 року;
- Станіслав (син попереднього), до 1592 року;
- Станіслав (онук попереднього), з 1641 року;
- Збігнев (син попереднього)[11], у 1648 р.[джерело?]
- Геронім (брат попереднього), до 1697 року;
- Францішек Станіслав, дідич Ягільниці (брат попереднього), до 1699 року;
- Міколай (син попереднього) до 1706 р., після смерті староство перейшло до його сестри — Агнєшки, дружини Валентія Казімежа Межеєвського, коштом якого збудували парафіяльний костел у Скалі;[12][13]
- Миколай, з 1592 року
- Ян (син попереднього), 1603—1612;
- Миколай (син попереднього), 1612—1639 роки;
- Костянтин Загоровський, в 1699 році,
- Валентій Казімеж Межеєвський (Walenty Kazimierz Mierzejewski)[15], старостував у 1710-1737 роках.
- Адам Тарло, зять попереднього[16] (рід Тарли), до 1772 року[17];
- Шимон Тарло, син попереднього, був старостою з 1778, до своєї смерті в 1781 році[18].
Див. також
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads