Турильче

Тури́льче — село в Україні, у Скала-Подільській селищній громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване неподалік річки Збруч, на сході району.

село Турильче
Петропавлівський костел Петропавлівський костел
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Чортківський
Тер. громада	Скала-Подільська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA61060350150020003
Основні дані
Населення	759
Територія	3.963 км²
Густота населення	203.38 осіб/км²
Поштовий індекс	48726
Телефонний код	+380 3541
Географічні дані
Географічні координати	48°46′32″ пн. ш. 26°12′7″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	225 м
Водойми	Дубенецький потік, Тростянецький потік, Збруч
Відстань до районного центру	19 км
Найближча залізнична станція	Скала-Подільська
Відстань до залізничної станції	10 км
Місцева влада
Адреса ради	48720, Тернопільська область, Чортківський район, селище Скала-Подільська, вул. Івана Франка , буд 2
Карта
Турильче
Турильче
Мапа
Турильче у Вікісховищі

Географія

Село розташоване на відстані 362 км від Києва, 97 км — від обласного центру міста Тернополя та 12 км від міста Борщів. У селі Тростянецький потік впадає у Дубенецький потік.

Історія

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки давньоруської культури.

В 9 томі «История резиденций на давнишних кресах Речи Посполитой» Романа Афтаназія сказано, що Турильче — одне з найдавніших подільських поселень, хоча воно й не відігравало майже жодної ролі в історії краю аж до ХІХ ст.

Село входило до складу маєтків Сатанівського ключа, власниками якого були Сенявські, а згодом — Чарторийські і Любомирські.

Палац — 1934

Наприкінці XVIII століття перейшло до Потоцьких, які незабаром продали Турильче родині Івановських, у власності яких село перебувало до радянського вторгнення 1939 року.

До середини ХІХ ст. в селі жодного маєтку не було — лише фільварок (господарство). Тільки в серединні XIX століття Івановські спорудили в селі скромний двоповерховий палац, який був зруйнований за Першої світової війни. Його рештки ще можна було побачити напередодні Другої світової.

Перша письмова згадка — 1462 року. Михайло Крищук пов'язує назву села зі словом тур — буйвіл, первісний бик, який проживав на цій території до кінця 17 століття^[1].

У п'ятому випуску науково-краєзнавчого збірника «Літопис Борщівщини» В. Бідулько опублікував «Найдавніший опис Турильча з 1753 року»^[2].

У 1940-1941, 1944-1959 роках село належало до Скала-Подільського району Тернопільської області^[3][4]. З ліквідацією району 1959 року увійшло до складу Борщівського району^[5].

З 1991 року село Турильче в складі незалежної України.

До 2015 року адміністративний центр Турильченської сільської ради, якій було підпорядковано села Вербі́вка та Підпили́п'я. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Скала-Подільської селищної громади.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Скала-Подільської селищної громади^[6].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Борщівського району, село увійшло до складу новоутвореного Чортківського району^[7].

Населення

Населення — 759 осіб станом на 2007 рік.

Мова

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким^[8]:

Мова	Чисельність	Відсоток
українська	790	98,02%
російська	9	1,12%
білоруська	1	0,12%
вірменська	1	0,12%
румунська	1	0,12%
інші	4	0,50%
Усього	806	100%

Релігія

• церква Різдва Пресвятої Богородиці (1871, кам'яна, ПЦУ);
• церква Різдва Пресвятої Богородиці (УГКЦ);
• костел (1871).

Пам'ятники

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1974).

Соціальна сфера

Працюють ЗОШ 1-2 ступ., Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку. На виїзді з села Турильче, у напрямку до села Іванків, існує, так зване польське поселення, або по місцевому — кольонія. Тут проживають люди, які у 1947 році були примусово переселені з Польщі до України та розселені у будинки, що раніше належали полякам, котрі, в свою чергу, були виселені на територію Польщі. Ще й досі живі старожили, які мають свою мову, звичаї та культуру, це лемки.

Відомі люди

Народилися

• Павло Юрійович Рогачук, (псевдо «Арсен»; нар. 1912) — член ОУН, референт Служби Безпеки Скала-Подільського району. Загинув 1 листопада 1946 року, потрапивши у засідку.^[9]
• Гуменний Григорій Миколайович, (нар. 1911) — член ОУН, референт Служби Безпеки Скала-Подільського району. Загинув у 1947 році під час операції НКВД. Похований на сільському цвинтарі^[10].
• Іван Костянтинович Бук (псевдо «Вій», «Мартин», «Ярема»; нар. 1912) — повітовий провідник ОУН Борщівщини, загинув 2 січня 1945 року на польській колонії між селами Турильче та Мушкатівка.^[9]
• Яровий Василь Петрович — голова виконавчого комітету Золотниківської районної ради депутатів трудящих Тернопільської області. Депутат Верховної Ради УРСР 1–2-го скликань (1940—1951).

Світлини

• Краєвиди Турильче
• 
  В'їзд у село з боку Скали-Подільської
• 
  Петропавлівський костел 1871р
• 
  Церква Різдва Пресвятої Богородиці кін. 19ст