Скибневський Олександр Броніславович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Скібнєвський.

Олекса́ндр Бронісла́вович Скибне́вський (26 березня (8 квітня) 1903(19030408), Москва, Російська имперія— 20 квітня 1978, Харків, Українська РСР, СРСР) — радянський режисер і педагог, практик і теоретик театру. Заслужений діяч мистецтв БРСР (1952). Заслужений діяч мистецтв Удмуртської АРСР (1945).

Скибневський Олександр Броніславович
Народився	8 квітня 1903(1903-04-08)  Москва, Російська імперія
Помер	20 квітня 1978(1978-04-20) (75 років) або 21 квітня 1978(1978-04-21) (75 років)  Харків, Українська РСР, СРСР
Поховання	13-е міське кладовище
Країна	СРСР  Російська імперія
Діяльність	театральний режисер, педагог, режисер
Alma mater	Державний інститут театрального мистецтва
Вчене звання	професор
Вчителі	Таїров Олександр Якович
Знання мов	російська
Заклад	Польський театр у Києві, Національний академічний драматичний театр імені Якуба Коласа, Харківський академічний драматичний театр, Харківський державний інститут мистецтв ім. І. П. Котляревського, Державний російський драматичний театр імені Володимира Короленка, Кіровський драматичний театрd, Ульяновський обласний драматичний театрd і ХБІ
Нагороди

Життєпис

Народився в Москві 1903 року. Його мати, Евеліна і батько Броніслав були з гродненських поляків, які переселились в Москву 1900 року.

1918—1921 був у продармії, 1921—1924 — працював на заводі «Серп і Молот», одночасно навчаючись в Державному інституті слова.

1925 — закінчив режисерське відділення Державних експериментальних театральних майстерень (рос. ГЭКТЕМАС).

1926—1928 — художній керівник Читинського театру.

1929—1930 — художній керівник Туркменського театру в Ашгабаді.

1931—1933 — художній керівник Польського театру в Києві.

3 липня 1933 року Скибневського заарештували і утримували в Київському Допрі разом з 23 представниками польської інтелігенції за сфабрикованою ДПУ УРСР справою ПОВ (Польської Організації Військової). 23 лютого 1934 року його звинуватили в контрреволюційній роботі серед поляків за дорученням ПОВ. Трійкою при Колегії ДПУ УРСР за ст. 54-2, 54-II був засуджений терміном на п'ять років. Згодом вирок змінили на висилку на 3 роки.

1940—1946 — художній керівник Державного російського драматичного театру ім. В. Короленка в Іжевську.

1946—1947 — головний режисер Кіровського театру.

1947—1949 — головний режисер Ульяновського театру.

1949—1958 — головний режисер Драматичного театру ім. Якуба Коласа, Вітебськ^[1].

1958—1963 — головний режисер Харківського російського драматичного театру ім. Пушкіна.

Від 1958 викладав режисуру у Харківському інституті мистецтв, завідував кафедрою режисури у Харківському державному інституті культури від 1962 року.

Автор численних праць з питань театру. Написав кілька п'єс і монографій.

Праці

• Скибневський О. Драматург — театр — глядач // Прапор. — 1961. — № 6.
• Скибневский А. Народный артист А. К. Ильинский. — Мінськ. — 1954.
• «Не можна забути» (рос. Нельзя забыть) — романтична хроніка в 4 діях, 10 картинах.
• Розвідка розумом // На допомогу молодим режисерам. Київ, 1965. С. 78–94.
• Роздуми про народні театри // Український театр. 1972. С. 17–18.
• Клубна режисура : учб.-метод. посіб. / О. Б. Скибневський, М. В. Авах, М. М. Мушкіна та ін. Харків, 1973. 122 с.

Постановки

• «Справа громадська» Б. Ясенського (1930)
• «Вулиця радості» Натана Зархі (1931)
• «Рабан» Вандурського (1932)
• «Вільгельм Телль» Ф. Шиллера (1933)
• «Любов Ярова» Треньова (1938)
• «Російські люди» Симонова (1942)
• «Гроза» Островського (1943)
• «Плоди просвіти» Толстого (1945, 1959),
• «Російське питання» Симонова (1947)
• «Молода гвардія» Алексіна (1947)
• «День чудесних обманів» Роберта Шерідана (1948)
• «Три сестри» Чехова (1950)
• «Сім'я» І. Ф. Попова (1950)
• «На дні» Горького (1951)
• «Розорене гніздо» Купали (1952)
• «Вибачте, будь ласка» Макайонка (1954)
• «Світло зі сходу» Глєбки (1958)
• «Люди і дияволи» Кропиви (1958)
• «Остання хмара» Муратова (1959)
• «Брати Єршови» за В. А. Кочетовим (1959)
• «Іркутська історія» Арбузова (1960)