Скрипник Олександр Васильович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Скрипник.

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Скрипник Олександр.

Олекса́ндр Васи́льович Скри́пник (нар. 13 листопада 1962(19621113), смт Братське, Миколаївська область) — український письменник, публіцист, дослідник історії української розвідки. Заслужений журналіст України^[2].

Олександр Скрипник
Олександр Скрипник (Київ, 2013)
Ім'я при народженні	Олександр Васильович Скрипник
Народився	13 листопада 1962(1962-11-13) (62 роки)  Братське, Миколаївська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	СРСР→ Україна
Національність	українець
Діяльність	прозаїк, публіцист
Сфера роботи	проза[1], журналістика[1], публіцистика[1], воєнна розвідка[d][1] і військова розвідка[1]
Alma mater	Факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка (1984) і ЗДУ (1994)
Знання мов	українська[1]
Мова творів	українська
Роки активності	від 2000 р.
Жанр	нарис, документальна повість
Членство	Національна спілка журналістів України і Національна спілка письменників України
Нагороди
Скрипник Олександр Васильович у Вікісховищі

Член Національної спілки журналістів України (1985), Національної спілки письменників України (2012).

Життєпис

Закінчив середню школу в смт Братське на Миколаївщині (1979). Здобув дві вищі освіти — на факультеті журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка (1984) і факультеті романо-германської філології Запорізького державного університету (1994).

Працював кореспондентом обласної газети «Запорізька правда», референтом, керівником пресцентру УСБУ в Запорізькій області, заступником начальника пресцентру СБУ (1995—2000), очолював пресцентр СБУ (2000—2005), пресслужбу Служби зовнішньої розвідки України (2005—2014), був радником Голови Служби зовнішньої розвідки України (2014—2017).

Живе в Києві. Одружений.

Творчий доробок

Автор книжок «За золотом Нестора Махна» (2001), «Український слід у розвідці» (2009), «Керівники української зовнішньої розвідки» (у співавторстві, 2010), «Розвідники, народжені в Україні» (2011), «Служба зовнішньої розвідки України: історія і сьогодення» (2012), пригодницького роману «Особлива територія» (2013), збірок документальних нарисів і публіцистики «Таємний легіон Української революції» (2015), «Курйози у розвідці» (2016), документального роману «Розстріляний на Донбасі „за ізмєну Росії“» (2017), наукового видання «Спеціальні служби України від найдавніших часів і до сьогодення» у 5-ти томах, т. 3 «Військова спецслужба Державного Центру УНР у екзилі (1926—1936 рр.)» (у співавторстві, 2018)^[3], науково-популярних видань «Українська розвідка. 100 років боротьби, протистоянь, звершень» (2019), «Українська розвідка. Прадавні часи» (2020)^[4], «Спецоперація „Некро“. Розсекречені історії з архіву розвідки» (2023, цей твір висунуто 2024 року на здобуття Премії імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльності в номінації «За кращу наукову роботу в інформаційній сфері»^[5]).

Автор численних публікацій у періодиці, сценаріїв документальних фільмів з історії та діяльності спецслужб.

Нагороди, відзнаки

• Почесне звання «Заслужений журналіст України» (2009)
• Почесна грамота Верховної Ради України (2010)
• Відзнака «Симон Петлюра. Журналістика і Державність» Конфедерації журналістських організацій України, Міжнародного культурного центру «Сяйво», Меморіального фонду Симона Петлюри (2022).
• Третя премія Літературно-наукового конкурсу Фонду Воляників—Швабінських при Фундації Українського вільного університету (Нью-Йорк, США) (2024)^[6]

Нагороджений медалями, іншими відомчими заохочувальними відзнаками СБУ і СЗРУ.

Бібліографія

• Скрипник О. В. (2019). Українська розвідка. 100 років боротьби, протистоянь, звершень. Київ: АДЕФ-Україна. с. 344. ISBN 978-617-7393-93-0.