Слєта Оксана Петрівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сльота.

Оксана Петрівна Слєта (Сльота; 9 лютого 1950, Київ — 9 вересня 2011, Київ) — українська художниця; член Спілки радянських художників України з 1977 року^[1]. Заслужений художник України з 2009 року^[2]. Дочка художників Петра Сльоти та Галини Зорі, сестра художниці Ольги Слєти, дружина художника Миколи Попінова, мати художниць Оксани та Галини Попінових^[3].

Слєта Оксана Петрівна
Народження	9 лютого 1950(1950-02-09)  Київ, Українська РСР, СРСР
Смерть	9 вересня 2011(2011-09-09) (61 рік)
	Київ, Україна
Країна	СРСР  Україна
Жанр	жанрове малярство, портрет, пейзаж і натюрморт
Навчання	Київський державний художній інститут (1975)
Вчитель	Яблонська Тетяна Нилівна і Чеканюк Вілен Андрійович
Діяльність	художниця
Член	Спілка радянських художників України
Батько	Сльота Петро Дорофійович
Мати	Зоря Галина Денисівна
У шлюбі з	Попінов Микола Олександрович
Діти	Попінова Галина Миколаївна
Нагороди

Біографія

Народилася 9 лютого 1950 року в місті Києві (нині Україна). 1975 року закінчила Київський художній інститут, де була ученицею Тетяни Яблонської, Вілена Чеканюка^[1].

Мешкала у Києві в будинку на вулиці Антоновича, № 88, квартира № 55^[4]. Померла у Києві 9 вересня 2011 року^[5].

Творчість

Працювала у галузі станкового живопису, створювала тематичні картини, портрети, пейзажі та натюрморти^[5]. Серед робіт:

• «Хлопчики» (1977);
• «Автопортрет» (1978);
• триптих «Залізобетон» (1981);
• «Херсонес» (1986);
• «Отчизне посвятим души прекрасные порывы…» (1987);
• «Калина» (1989);
• «Чому мені тяжко…» (1991);
• «Присвячено Катерині Білокур» (1991—1992);
• «Портрет Олени» (1992);
• «Польові квіти» (1993);
• «Іриси» (1993; 2001);
• «Спогади про Форос» (1995);
• «Ніна Матвієнко» (2000);
• «Південний натюрморт» (2004);
• «На березі Сули» (2006);
• «Осінній врожай» (2007);
• «Над ранковим туманом» (2008);
• «Кримський натюрморт» (2008);
• «Кримські легенди» (2008);
• «Калинова осінь» (2008);
• «Зимовий сон» (2009);
• «Ранок над Сулою» (2009);
• «Київський натюрморт» (2010);
• «Білий налив» (2011);
• «Помаранчевий вечір» (2011).

З 1974 року брала активну участь у численних творчих групах, всесоюзних та всеукраїнських виставках, пленерах та міжнародних симпозіумах, зокрема, в Седнєві, Сенєжі, Паланзі, Гурзуфі, Алупці, Севастополі, Батилимані, Форосі, Немирові, у Польщі, Словенії, Словаччині, Німеччині^[5].

Роботи художниці зберігаються у колекціях Національного банку України, художніх музеях України, а також у приватних збірках США, Німеччини, Франції, Японії, Ізраїля, Польщі, Словенії та Італії^[5].