Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Вулиця Антоновича (Київ)
вулиця в Голосіївському районі міста Києва, місцевість Нова Забудова З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Ву́лиця Антоно́вича — вулиця в Голосіївському районі міста Києва, місцевість Нова Забудова. Пролягає від вулиці Гетьмана Павла Скоропадського до Либідської площі.
Прилучаються вулиці Саксаганського, Жилянська, Фізкультури, Ділова, Івана Федорова, провулок Бориса Шахліна, вулиці Лабораторна, Володимиро-Либідська, Німецька, Єжи Ґедройця, Ковпака, Загородня, провулок Руслана Лужевського та бульвар Миколи Міхновського.
Remove ads
Історія
Узагальнити
Перспектива
Вулиця виникла в 30-ті роки XIX століття і складалася з двох вулиць: Кузне́чної (від ковальських майстерень, колись розташованих уздовж неї; проходила між теперішніми вулицями Гетьмана Павла Скоропадського та Івана Федорова) і На́бережно-Ли́бідської (від річки Либідь, що протікає паралельно вулиці Антоновича). У 1909 році обидві вулиці об'єднані під назвою Кузне́чна. У 1913 році на її початку на ділянці між нинішніми вулицями Гетьмана Павла Скоропадського і Саксаганського було облаштовано бульвар.
У березні 1919 році вулиця отримала назву Пролетарська[1][2].
1936 року перейменована на вулицю Горького[3] (назву підтверджено 1944 року[4]), на честь російського письменника Максима Горького.
Під час німецької окупації в 1942-1943 вулиці поверниули історичне найменування — Кузнечна.[5]
23 вересня 2005 року комісія з найменувань та пам'ятних знаків виконавчого органу Київської міської ради ухвалила рішення про підтримання пропозиції про перейменування вулиці Горького на вулицю Антоновича — на честь українського історика, археолога, етнографа Володимира Антоновича, котрий мешкав на цій вулиці в будинку № 40. Однак рішення Київради про перейменування не було прийнято, тобто фактично перейменування не відбулося[6]. Хоча на початку непарної сторони вулиці на окремих будинках з'явилися покажчики з новою назвою (чим внесли додаткову плутанину, бо на парній стороні старі таблички), а Київрада у власних рішеннях вживала як стару назву вулиці, так і нову (або ж обидві одразу).
В травні 2008 року частиною вулиці (на відрізку від вул. Саксаганського до пл. Либідської) було запроваджено односторонній рух[7].
Сучасна назва на честь українського історика, археолога, етнографа Володимира Антоновича — з 2014 року[8][9].
Remove ads
Пам'ятки історії та архітектури
- буд. № 3, 3-А — прибутковий будинок із флігелем 1911 року. Зведений у стилі модерн архітектором Абрамом Трахтенбергом.
- буд. № 4-6 — житловий Будинок Медінституту та університету у стилі конструктивізм (1938 року). Архітектор Ф. Я. Лєсковой, співавтор Соломон Венгеровський, за консультації професора Олександра Вербицького.
- буд. № 8 — житловий будинок початку 1910-х років у стилі неоампір. Належав родині Терещенків. Архітектором, який збудував будинок, ймовірно, є Павло Голландський.
- буд. № 9 — прибутковий будинок початку 1910-х років. Належав домовласнику Фрідріхові Міхельсону.
- буд. № 14 і 14-Б — садиба початку XX століття. Побудована архітектором Андрієм Крауссом у стилі модерн.
- буд. № 17 — прибутковий будинок у стилі модерн (початок XX століття)
- буд. № 20, 20-Б, 20-В, 20-Г — садиба 1911 року, у стилі модерн. Побудована за проектом, ймовірно, Ф. М. Олтаржевського.
- буд. № 23, 23-Б, 23-В — садиба Кучера, зведена у 1899–1900 роках за проектом архітектора Володимира Ніколаєва. Головний будинок зведений у стилі ренесанс, флігелі — у цегляному стилі. Садиба належала будівнику-підряднику Льву Кучерову (справжнє ім'я — Лейба Кучер).
- буд. № 24 — прибутковий будинок початку XX століття. Належав власнику будівельної контори Лейзеру Гугелю.
- буд. № 26/26 — житловий будинок у стилі модерн (1911).
- буд. № 32 — житловий будинок, зведений архітектором Андрієм Крауссом у 1877 році в стилі ренесанс.
- буд. № 38-А — житловий будинок у еклектичному стилі (початок XX століття).
- буд. № 44 — прибутковий будинок 1909–1910 років. Зведений архітектором Абрамом Трахтенбергом у стилі модерн. Північну частину будинку займало жіноче училище Л. Володкевич. З 1990-х років будівля стояла занедбаною і поступово руйнувалася. У 2013 році будівлю було виключено з реєстру для зносу[10]. Але ще в жовтні 2012 року будинок було зруйновано під зведення готельного комплексу «Асторія»[11].
- буд. № 48 — прибутковий будинок кінця XIX століття в еклектичному стилі з елементами ренесансу.
- буд. № 64/16 — житловий будинок 1910 року у стилі пізній модерн. Архітектор Валеріяном Риков. Реконструйовано в 2010-х роках.
- буд. № 69 — будинок єврейського училища. Зведений у 1903–1904 роках архітектором Адольфом Мінкусом у стилі історизм. Фінансували будівництво цукрозаводчики Бродські. У 1944 році будинок передано Інститутові електрозварювання.
Remove ads
Пам'ятники та меморіальні дошки
Узагальнити
Перспектива
- буд. № 10 — меморіальна дошка Олександрові Байбакову, який проживав у цьому будинку в 1948–1976 роках. Відкрита 13 липня 2001 року.
- буд. № 19-21 — меморіальна дошка на честь академіка Василя Комісаренка, який жив у цьому будинку з 1951 по 1993 рік. Виготовлена у вигляді бронзового барельєфу.
- буд. № 24 — меморіальна дошка Юрієві Бернадському, який жив у цьому будинку в 1986–2006 роках.
- буд. № 69 — меморіальна дошка Євгенові Патону, який працював у цьому будинку в 1944–1953 роках. Відкрито 28 грудня 1953 року, архітектор Ісроель Шмульсон. Дошку замінено в січні 1981 року; скульптор Олександр Скобліков, архітектор Костянтин Сидоров.
- буд. № 69 — меморіальна дошка на честь професора Арсенія Макари, який керував відділом у інституті ім. Є. О. Патона в 1949–1975 роках. Виготовлена з мармуру, відкрита в 1986 році.
- буд. № 69 — меморіальна дошка на честь професора Володимира Труфякова, який керував відділом у інституті ім. Є. О. Патона в 1963–2000 роках. Виготовлена у вигляді гранітного портрету.
Також на фасаді корпусу Київського заводу металивих виробів (№ 50) було встановлено меморіальну дошку на місці загибелі в 1918 році Захара Письменного (1896–1918), металоткача, робітника заводу. Мармурову дошку було відкрито 1965 року, 1983 року її замінили на бронзову, роботи архітектора О. І. Герасименка. Ймовірно, після закриття заводу і відкриття на його місці торговельно-розважального комплексу, дошку було втрачено. Також на фасаді корпусу висіла меморіальна дошка на честь нагородження заводу Почесною грамотою Президіуму Верховної Ради УРСР. Відкрита у 1965 році, втрачена.
На території інституту ім. Є. О. Патона встановлено пам'ятний знак на честь співробітників інституту, які в роки Великої Вітчизняної війни, перебуваючи в евакуації в місті Нижній Тагіл, працювали на танковому заводі.
Зображення
- Меморіальна дошка на честь Олександра Байбакова
- Меморіальна дошка на честь Юрія Бернадського
- Меморіальна дошка на честь Арсенія Макари
- Меморіальна дошка на честь Євгена Патона
- Меморіальна дошка на честь Володимира Труфякова
- Меморіальна дошка на честь Володимира Підгаєцького
Remove ads
Персоналії
Узагальнити
Перспектива
У будинку № 3 в 1910-х роках містилося училище М. Хорошилової, де навчався майбутній письменник Віктор Некрасов і працював вчений Володимир Щербина. Також у цьому будинку проживав фізик-теоретик, академік АН УРСР Олександр Давидов (1964–1988).
У будинку № 4-6 у 1941–1942 роках містилася конспіративна квартира групи Івана Кудрі, до початку 1940-х років тут проживав художник Федір Кричевський, у 1945–1950 роках — геолог і палеонтолог, академік АН УРСР Борис Чернишов, у 1950-х роках у рідних зупинявся кінорежисер Олександр Довженко.
У будинку № 14 проживали акушер-гінеколог, професор Вищих жіночих курсів Георгій Брюно (1910-ті роки), філософ, правознавець, сенатор і академік УАН Богдан Кістяковський (1917–1919 роки), у 1900-х роках — професор-фармаколог Юлій Лауденбах і хірург Павло Морозов[ru].
У садибі під № 20 у 1910-х роках проживали лікар та громадський діяч Лев Войтоловський[ru] і ректор Київського університету Євген Спекторський.
У будинку № 23 у 1914–1916 роках мешкав композитор Рейнгольд Глієр, у будинку № 24 — геолог, доктор геолого-мінералогічних наук Михайло Доброхотов, у будинку № 26 — історик, академік АН УРСР Арнольд Шлепаков (1967–1999), у будинку № 38-А — письменник Віктор Некрасов (1944–1950). У будинку № 44[12] містилося жіноче училище Людмили Володкевич, де викладав літературознавець і громадський діяч Григорій Александровський.
У Єврейськом училищі (вул. Антоновича, 69) навчався художник Зіновій Толкачов. Після передачі будівлі Інституту електрозварювання, в ній працювали засновник інституту Євген Патон, член-кореспондент АН УРСР Борис Касаткін, член-кореспондент АН УРСР Арсеній Макара, член-кореспондент АН УРСР Костянтин Хрєнов. У будинку розташований робочий кабінет-музей Є. О. Патона.
У квартирі № 19 будинку № 107 у 1917–1923 роках жив поет Павло Тичина. У будинках № 64/16 та 97 у різні роки мешкав поет Олександр Олесь (Олександр Кандиба).
Remove ads
Установи та заклади

- Комітет з державних премій України в галузі науки і техніки (буд. № 51)
- Музична школа № 1 ім. К. Стеценка (буд. № 19-б)
- Загальноосвітня школа № 37 (буд. № 130/17)
- Загальноосвітня школа № 87 ім. О. Довженка (буд. № 4/6)
- Бібліотека Голосіївського району ім. В. Симоненка (буд. № 25)
- Державна науково-технічна бібліотека України (буд. № 180)
- Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики (буд. № 174)
- Український інститут науково-технічної та економічної інформації МОН України (буд. № 180)
- Книгарня Readeat (буд. № 50)
- ВАТ «Укрексімбанк», головний офіс (буд. № 127)
Remove ads
Вулиця у мистецтві
У поета Павли Тичини є цикл віршів «Вулиця Кузнечна», названий на честь вулиці, на якій поет проживав до 1923 року. Неодноразово вулиця згадується у творах Віктора Некрасова.
Цікаві факти
У Поліцейському сквері, біля перехрестя з вулицею Івана Федорова, зберігся один з чотирьох так званих малих фонтанів Термена.
Зображення
- від бульвару на північ разом із вулицею Терещенківською
- від вулиці Фізкультури на південь
- Пустир на місці колишнього трамвайного депо ім. Шевченка (№ 54), за ним корпуси Інститута електрозварювання ім. Патона (№ 56)
- Будівля Укравтодору (№ 59)
Примітки
Посилання
Джерела
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads