Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Слюсар Вадим Іванович
вчений З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Вадим Іванович Слюсар (нар. 15 жовтня 1964 р., с. Колотії Решетилівського району Полтавської області) — український науковець, головний науковий співробітник Інституту телекомунікацій і глобального інформаціного простору Національної академії наук України[2] та Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних Сил України[3], професор, доктор технічних наук, Заслужений діяч науки і техніки України.
Remove ads
Біографічні відомості
Узагальнити
Перспектива
Народився 1964 року в с. Колотії Решетилівського району Полтавської області.
1985 року закінчив Оренбурзьке вище зенітне ракетне командне училище[8][9][10].
1985—1987 роки — начальник підрозділу зенітно-ракетної батареї Військової академії протиповітряної оборони Сухопутних військ імені Маршала Радянського Союзу Василевського О. М..
1987—1992 роки — на посадах молодшого та старшого наукових співробітників Військової академії протиповітряної оборони Сухопутних військ імені Маршала Радянського Союзу Василевського О. М.
В 1987—1989 роках як співробітник проблемної науково-дослідної лабораторії Військової академії протиповітряної оборони Сухопутних військ імені Маршала Радянського Союзу Василевського О. М. брав участь у розробці та виготовленні експериментального зразка 8-канальної цифрової антенної решітки[4], на якому проводив наукові дослідження у період з 1989 по 1999 роки.
В 1992 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук, а в 2000 р. — доктора технічних наук. Професор за спеціальністю «Військова кібернетика, системи управління та зв'язок» — з 2005 р.
З 2003 р. — представник України в експертних спільнотах Організації НАТО з наукових досліджень і технологій (RTO)[11][12], Конференції національних директорів озброєнь НАТО[13] (зокрема, груп NAAG, LCG DSS[11][14], LCG LE[11][15], JCG GBAD, ICG IF, CASG[11]), панелі прикладних транспортних технологій (AVT) Організації НАТО з науки і технологій (STO)[16].
З 2009 р. — член редколегії журнала Известия высших учебных заведений. Радиоэлектроника. Крім того, є членом редколегії журнала «Озброєння та військова техніка».
Remove ads
Наукові результати
- здійснив подальший розвиток теорії багатоканального аналізу на основі цифрових антенних решіток (ЦАР)[17];
- розробив тензорно-матричну теорію багатокоординатної обробки сигналів у радіотехнічних системах з ЦАР[18][19][20][21];
- запровадив сукупність нових матричних операцій (торцевий добуток[18][21][22], узагальнений торцевий добуток та їхні блокові модифікації[22], операції блокової векторизації, блокової ротації матриць та ін.)[23].
- Родина торцевих добутків матриць стала основою започаткованої Слюсарем В. І. тензорно-матричної теорії цифрових антенних решіток для радіотехнічних систем[23], яка надалі отримала розвиток як частина теорії цифрової обробки сигналів. Торцевий добуток набув широкого поширення в системах машинного навчання, статистичній обробці великих даних, зокрема текстів звичайної мови (англ. Natural language processing) та зображень[24][25]. Він дозволяє скоротити обсяги обчислень при реалізації методу зменшення розмірності даних, що одержав назву тензорний скетч[24]. У тому ж контексті ідею торцевого добутку було використано 2010 року[26] для розв'язання завдання диференційної приватності (англ. differential privacy). Крім того, аналогічні обчислення було застосовано для спрощення реалізації багатовимірного згладжування статистичних даних на основі P-сплайнів[en][27], для багатовимірної апроксимації за допомогою узагальненої лінійної моделі масивів даних[en] (GLAM)[28], підвищення ефективності ядрових методів машинного навчання та в інших алгоритмах лінійної алгебри[29].
- розвинув теорію диференціювання матричних добутків на основі похідної Нойдеккера[30], завдяки чому отримано компактні аналітичні описи відгуків радіотехнічних систем з ЦАР з урахуванням взаємного впливу антенних елементів та без нього, для ідентичних та неідентичних антенно-фідерних трактів, нижні границі Крамера-Рао для оцінювання граничних властивостей ЦАР щодо точності виміру параметрів сигналів, нові методи багатоканальної обробки сигналів в ЦАР[23];
- започаткував теорії надрелеївського часового та частотного ущільнення каналів зв'язку, неортогональної частотної дискретної модуляції (N-OFDM)[31][32][33] відповідних сигналів, теорію MIMO систем з імпульсними та N-OFDM сигналами, а також з формуванням простору променів, теорію багатокаскадної квадратурної демодуляції сигналів, тандемної децимації та I/Q-демодуляторів непарного порядку[34][35][36];
- запровадив нові технічні рішення щодо апаратної реалізації багатоканальних ЦАР[5][6];
- автор понад 850 наукових і науково-популярних публікацій та 68 винаходів;
- підготував 16 кандидатів технічних наук та двох докторів технічних наук.
Remove ads
Нагороди
- Відзнаки Міністерства оборони СРСР — Медаль «За відзнаку у військовій службі» II ступеня (1985), Медаль «70 років Збройних Сил СРСР», Медаль «За бездоганну службу» (СРСР) III ступеня
- Відзнаки Міністерства оборони України — медалі «10 років Збройним Силам України», «15 років Збройним Силам України», «Ветеран військової служби», Нагрудний знак «Знак пошани»
- Почесний нагрудний знак Начальника Генерального штабу «За досягнення у військовій службі» II ступеня
- Грамота Президії Академії наук України (Постанова № 89 від 10 березня 1999 р.) за цикл робіт «Методологічні основи цифрової імпульсної дальнометрії та обробка сигналів у перспективних радіолокаційних системах на базі цифрових антенних решіток»
- Заслужений діяч науки і техніки України (2008)[37][38]
Див. також
Примітки
Джерела
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads