Смоляр Олександр Васильович

Олекса́ндр Васи́льович Смоляр (нар.22 лютого 1976, с. Тіньки, Чигиринський район, Черкаська область — пом.23 серпня 2014 Лисиче, Амвросіївський район, Донецька область) — український військовик, підполковник (посмертно), начальник комунально-експлуатаційної служби 19-го миколаївського полку охорони громадського порядку Національної гвардії України. (в/ч 3039). Кавалер ордена «За мужність» ІІІ ступеня^[1].

Смоляр Олександр Васильович
Підполковник
Загальна інформація
Народження	22 лютого 1976(1976-02-22) с.Тіньки  Чигиринський район Черкаська область
Смерть	23 серпня 2014(2014-08-23) (38 років) Лисиче  Амвросіївський район Донецька область (вогнепальне поранення)
Національність	українець
Військова служба
Роки служби	1997 — 2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Національна гвардія
Формування	19 ПОГП
Війни / битви	Війна на сході України • Засідка під Лисичим
Командування
Начальник комунально-експлуатаційної служби полку охорони громадського порядку (в/ч № 3039) м. Миколаїв
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня За заслуги перед Черкащиною

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Смоляр.

Загинув 23 серпня 2014 року під час бойового зіткнення з російськими збройними формуваннями в районі селища Лисиче Амвросіївського району Донецької області^[2].

Життєпис

Народився 1976 року в селі Тіньки (Чигиринський район, Черкаська область). 1994 року закінчив Тіньківську середню школу^[3]. 1998 року закінчив Полтавський державний технічний університет імені Юрія Кондратюка з відзнакою, отримав диплом за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Свою військову службу розпочав 1998 року в Черкасах, потім продовжив у полку охорони громадського порядку в/ч 3039 міста Миколаєва — 1 квітня 1999-го продовжив за контрактом. За час служби дослужився до майора. Коли розпочалися військові протистояння на сході України, разом зі своєю частиною був призваний в зону антитерористичної операції для захисту територіальної цілісності та суверенітету своєї держави.^[4].

Загибель

Загинув Олександр Смоляр у бою з російськими бойовиками близько 10-ї години ранку 23 серпня 2014 року в районі селища Лисиче Амвросіївського району Донецької області. Під час рейду бійці Національної гвардії знищили автомобіль КамАЗ з терористами та два КамАЗа зі зброєю та боєприпасами, що рухалися в колоні у супроводі двох БТРів з боку Російської Федерації. Ціною власного життя він врятував бойових друзів від танкової атаки^[5].

Докладніше: Засідка під Лисичим

Поховали Олександра Смоляра в рідному селі Тіньки 26 серпня 2014-го. Провести героя в останню путь прийшли друзі, односельчани, з'їхалась громада з різних куточків Чигиринщини^[4]. У Олександра Смоляра залишилися дружина Олена, син та донька 2007 р.н.^[6].

Нагороди та відзнаки

• За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Олександр Смоляр нагороджений (посмертно) орденом «За мужність» ІІІ ступеня, згідно з Указом Президента України № 754/2014 «Про відзначення державними нагородами України»^[1].
• Черкаською обласною владою Олександр Смоляр нагороджений «Почесною грамотою» та відзнакою «За заслуги перед Черкащиною»^[4].
• У рідному селі, іменем Олександра Смоляра, названо найдовшу вулицю (колишні назви: Леніна, Благовістна), на фасаді школи встановлено гранітну меморіальну дошку.
• Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 7, місце 3
• Вшановується 23 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії^[7]