Снітко Андрій Володимирович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Снітко.

Андрі́й Володи́мирович Снітко́ (25 січня 1996, Гораймівка, Маневицький район Волинської області — 20 серпня 2014, Іловайськ, Донецька область) — український вояк батальйону «Азов». Герой України.

Андрій Снітко
Рядовий
Загальна інформація
Народження	25 січня 1996(1996-01-25) Гораймівка, Маневицький район, Волинська область
Смерть	20 серпня 2014(2014-08-20) (18 років) Іловайськ, Харцизька міська рада, Донецька область
Національність	українець
Alma Mater	Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки
Псевдо	Хома
Військова служба
Роки служби	травень — серпень 2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	МВС
Рід військ	Спеціальна міліція
Формування	«Азов»
Війни / битви	Війна на сході України Звільнення Маріуполя Битва за Іловайськ, та інші бої за участю «Азова».
Нагороди та відзнаки
Орден «Народний Герой України»

Героїчно загинув, накривши своїм тілом ворожу гранату, під час бою за Іловайськ 20 серпня 2014 у віці 18 років. Своєю смертю врятував життя двом бойовим побратимам.

Життєпис

Андрій Снітко народився 25 січня 1996 року в селі Гораймівка Маневицького району. Його самотужки виховувала мама і померла, коли Андрійкові було 11. Хлопчика забрала у свою сім'ю жінка з Маневичів Раїса Халик.

Здобувати освіту почав у Гораймівській школі; після 5 класу перевівся до Маневицької школи № 1, яку закінчив у 2007 р.^[1] У 2013 р. вступив до Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки в Інститут фізичної культури і здоров'я. Але провчитися повноцінно вдалося лише кілька місяців.

Зиму 2013—2014 років провів на Майдані в Києві, разом з одногрупником Сергієм Денисюком брав активну участь у Революції гідності. Із початком російсько-української війни ходив у військкомати з проханням його мобілізувати, але діставав відмову, оскільки йому на той час щойно виповнилося 18 років.^[1]

У травні 2014 року вступив до батальйону «Азов» у Києві, обрав позивний Хома. Брав участь у визволенні Маріуполя.

Учасник боїв за Іловайськ. 20 серпня 2014 року він на чолі трійки бійців потрапив у засідку під час зачистки будинку. У бік бійців кинули гранату, яку він накрив своїм тілом. Помер, врятувавши від смерті двох інших бійців. Тоді ж поліг молодший сержант Аксененко Олег Олександрович.

23 серпня в Луцькому кафедральному Свято-Троїцькому соборі відбувся заупокійний молебень за 18-річним Андрієм Снітком. Згодом труну з останками Андрія доправили в Маневичі, де він жив останні роки. Його могила — на видному місці при вході на кладовище.

Нагороди

Державні

• Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 листопада 2016, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу^[2].

Недержавні

• нагороджений відзнакою «Народний Герой України» (посмертно) Указом № 14 від 26 березня 2016 року^[3].

Вшанування пам'яті

• 25 січня 2015 року в смт Маневичі відкрито меморіальну дошку на школі, в якій він навчався. І названо в його честь школу^[4][5]
• Вшановується 20 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня в різні роки внаслідок російської збройної агресії^[6]
• Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» в Києві: секція 3, ряд 4, місце 4.
• Рішенням сесії Маневицької селищної ради від 18 грудня 2015 року № 3/5 на честь Андрія Снітка перейменовано вулицю у смт Маневичі.