Солона (ліва притока Верхньої Терси)

Соло́на (інша назва — Солоне́нька) — річка в Україні, ліва притока Верхньої Терси (басейн Дніпра), в межах Запорізького району Запорізької області.

Солона
48°03′12″ пн. ш. 35°30′16″ сх. д.
Витік	у селі Солоному
• координати	48°03′12″ пн. ш. 35°30′16″ сх. д.
Гирло	Верхня Терса
• координати	47°56′29″ пн. ш. 35°51′06″ сх. д.
Басейн	басейн Дніпра
Країни:	Україна
Регіон	Запорізька область
Довжина	45,5 км
Площа басейну:	365
Притоки:	Балка Ропівська (права), невеликі потічки

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Солона.

Назва

Назву річки найчастіше пов'язують з тим, що по її течії ґрунти найчастіше переходять у солончаки. До того ж, вода в деяких місцевих колодязях і в самій річці має гіркуватий, солонуватий присмак, тобто вона насичена солями.

За іншою версією — походження назви річки від місцевості, через який в давнину пролягав Солоний (Соляний) шлях — тобто дорога, якою чумаки везли сіль, а на берегах цих невеличких річок перепочивали. Отже, назва річки Солона вписується в гідрономіку цієї географічної зони. Річку, яка показувала дорогу до соляних місць, люди могли назвати Солоною.

Опис

Довжина річки 45,5 км, площа басейну — 365 км². Долина — трапецієподібна, завширшки до 1,5 км, завглибшки до 30 м, місцями зі стрімкими схилами, розчленованими ярами й балками. Річище слабо звивисте (у пониззі більш звивисте), завширшки до 5 м, місцями пересихає. Похил річки — 1,5 м/км. Споруджено декілька ставів.

Розташування

Річка Солона бере початок у селі Солоному. Тече спершу на південь і південний схід, далі на схід, потім повертає на південь, у пониззі — знову на схід. Впадає до Верхньої Терси на схід від села Нововікторівки.

Притока

• Балка Ропівська (права)

Джерела

• Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
• Річки Запорізької області.
• Словник гідронімів України (PDF).. — К.: Наукова думка, 1979. — С. 518 (Солоненька № 3)
• Каталог річок України» (PDF).. — К.: Видавництво АН УРСР, 1957. — С. 122. — (№ 2102).