Солоне (селище)

Соло́не — селище в Україні в Дніпровському районі Дніпропетровської області, центр Солонянської селищної територіальної громади. До 2020 року було районним центром Солонянського району Дніпропетровської області. Населення  — 7380 мешканців.

селище Солоне
Герб Солоного Прапор Солоного
Будинок Бергманів Будинок Бергманів
Країна	Україна
Область	Дніпропетровська область
Район	Дніпровський район
Тер. громада	Солонянська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA12020270010031228
Основні дані
Засновано	наприкінці XVII ст.
Колишня назва	Новоселівка, Енгельгардівка, Солоненьке
Статус	із 2024 року
Населення	▼ 7 380 (01.01.2022)[1]
Поштовий індекс	52400 — 52404
Телефонний код	+380 5669
Географічні координати	48°11′41″ пн. ш. 34°51′15″ сх. д.
Висота над рівнем моря	109 м
Водойма	річка Солона
Відстань
Найближча залізнична станція:	Привільне
До станції:	10 км
Селищна влада
Адреса	52400, смт Солоне, вул. Гагаріна, 7
Голова селищної ради	Корнієнко Микола Сергійович
Карта
Солоне
Солоне
Солоне у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Солоне.

Географічне розташування

Стела на в'їзді в селище

Селище міського типу Солоне розміщене на берегах невеликої пересихаючої річки Солоної, яка через 5 км впадає в річку Мокра Сура. На річці і декількох пересихаючих струмках зроблені загати. Через селище проходить автомобільна дорога Р80.

Археологічні розвідки

Перші оселі на місці сучасного селища виникли ще в ІІІ тисячолітті до нашої ери. Рештки поселень і курганні могильники ямної культури доби міді-бронзи були знайдені при археологічних розкопках на околицях села.

Історичні відомості

Наприкінці XVII століття на схід від сучасного селища виникло поселення Новоселівка засноване кріпаками-втікачами. На початку XVIII століття кріпаків з Новоселівки переселили на землі по річці Солоненькій. Найменування річки, за розповідями, пішло від того, що вода в ній була солоною, а влітку на берегах навіть виступав солонець. Нове поселення дістало назву Енгельгардівка. В 80-х роках XVIII століття село було названо Солоненьким. На той час тут жило 485 осіб.

у 1803 році в Солоненькому була побудована Петро-Павлівська церква^[2].

На викуплених у 1852 році землях меноніти Бергмани побудували хутір і назвали його Абрамівським. З часом хутір перетворився у потужну економію.

За переписом 1858 року в Солоненькому налічувалось 724 особи, які займалися хліборобством та скотарством. Напередодні Першої світової війни в Солоному було 274 двори, кількість населення становила 1830 осіб.

Наприкінці XIX століття громаді села, яке стало називатися Солоним, належало 1785,5 десятини землі.

У 1881 році землі сільця Солоненького були розподілені таким чином (десятина — це 1,0925 гектара):

• хутір Абрамівський, володіння меноніта Абрама Абрамовича Бергмана — 2222 дес. 
• володіння селянина Давида Сергійовича Строменка (з іншими) — 1 десятина
• володіння меноніта Германа Абрамовича Бергмана — 2229 дес.
• володіння селян власників — 407 дес.

Станом на 1886 рік у колишньому власницькому селі Солоне (Енгельгардове), центрі Солонянської волості Катеринославського повіту Катеринославської губернії, мешкало 735 осіб, налічувалось 138 дворових господарств, існувала православна церква, школа, крамниця, відбувалися 2 ярмарки на рік^[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1398 осіб (719 чоловічої статі та 679 — жіночої), з яких 1387 — православної віри^[4].

У грудні 1905 році в Солоному проходив з'їзд Селянської спілки, на що влада оголосила воєнний стан у повіті і село було обстріляно артилерією за наказом генерал-губернатора Сандецького. Василій Строменко, Ярема Строменко, Панас Бабенко, учитель Євген Моцний, Оникикій Стром, Потап Колодченко, Міхей Московка 1882 г.р., Данило Бондаренко, Григорій Поплавський були заарештовані. Більшість з них засуджені і вислані на північ Росії.^[5]

У 1923 році Солоне стало районним центром. З 1960 року селище Солоне віднесене до категорії селищ міського типу.

У 1925 у Солоному відбувся гучний судовий процесс. На лаві підсудних опинилися 14 чоловік. Між ними голова Солоняського райвиконкому, голова СільЄСТ-ва , фінінспектор й нарсуддя. Головні пункти обвинувачення - незаконне позбавлення деяких селян права голосу на виборах, несправедливе вирішення земельних питань, розтрати, недбале ставлення до своїх обов'язків.^[6]

У 1937 радянська влада побудувала в Солоному грандіозний театр, який було зруйновано у 1943 році^[7].

До 1914 року в Солонянській школі викладали математику - Євген Федосійович Моцний^[8] , а українську мову та літературу - Олександр Потапович Колодченко^[9]

У 1941 з серпня по жовтень в Солоному діяв партизанський загін НКВС під керівництвом Карпа Родіоновича Волобуєва^[10].^[11]

1989 року за переписом тут мешкало приблизно 7400 осіб.

У 1990 році патріоти вперше встановили у Солоному жовто-блакитний прапор^[12]

Колись село розділялось на три частини: Шланбова (ймовірно від «шлагбаум»), Більчена (ймовірно від "білий) та Коновалівка^[13].

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[14]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	6870	92.49%
російська	516	6.95%
вірменська	15	0.20%
білоруська	9	0.12%
інші/не вказали	18	0.24%
Усього	7428	100%

Заклади соціально-культурної сфери

Освітні заклади

• Солонянська СЗОШ № 1 вул. Шевченка, 33
• Солонянська СЗОШ № 2 вул. Строменка, 50
• Солонянський ДНЗ вул. Шевченка, 22

Заклади охорони здоров'я

• Солонянська Центральна районна лікарня вул. Усенка,13
• Солонянський Центр первинної медичної допомоги вул,Усенка 13

Культурні заклади

• Районний будинок культури вул. Гагаріна, 12-а
• Будинок дитячої творчості вул. Гагаріна, 3
• Дитяча музична школа вул. Гагаріна, 3

Найбільші підприємства

• Солонянський РЕМ
• Міжрайонне управління водного господарства
• ТОВ «Завод полімер деталь»
• ТОВ Солонянський завод «Агрополімердеталь»
• ТОВ «Агроовен»
• Солонянська СЕГГ ВАТ «Дніпропетровськ газ»
• Супермаркет «Varus»

Релігія

В селищі знаходяться наступні сакральні споруди релігійних громад:

• Храм Святого Архистратига Божого Михаїла ПЦУ (вул. Перемоги, 52);
• Храм Покрови Пресвятої Богородиці ПЦУ (вул. Голуба, 8-А);
• Свято-Стрітенський храм (вул. Соборна, 65-Б);
• Буддійський храм (вул. Строменка, 4-А).

Цікаві факти

У селищі є будинок братів Бергманів. Тепер у цій будівлі розміщені краєзнавчий музей, районний архів, бібліотека, центр надання адміністративних послуг. Сім'я Бергманів у 1862 році отримала 14 тисяч десятин землі. На території селища розташовані дві садиби, які належали Пітеру Хугу, Абрахаму та Герману Бергманам. Одна з них є пам'яткою архітектури України місцевого значення. Бергмани активно розвивали регіон. Земська лікарня, земська школа, дороги, початкові школи в інших населених пунктах збудовані за сприяння родини Бергманів, багато будівель існують до цього часу.

Відомі люди села

• Чумаченко Михайло. Костянтинович (? — 1921) — отаман, мав свій загін, Разом зі своїми братами Іваном, Трохимом та Наумом брав участь у Визвольних змаганнях у 1918—1920 роках. на Катеринославщині. Загинув у лютому 1921 разом з відомим діячем повстанського руху доктором Гелієвим у Солоному.
• Строменко Василь Оникійович (1880—1937) — художник, науковець, політичний діяч та сподвижник Д. І. Яворницького.
• Строменко Ярема Якович (?-?) — дядько Василія Строменко, політичний діяч. член партії СР, голосний на Катеринославських земських зборах від Катеринославського повіту. У 30-х роках ХХ століття засланий бльшовиками у північні краї Росії разом з родиною за активну антирадянську діяльність проти розкуркулювання та колективізації, звідки він не повернувся.
• Задернюк Микола Миколайович (1989—2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Більченко Сергій Саввич — провідний співробітник органів держбезпеки СРСР, в роки Другої світової війни — організатор і керівник партизанського руху на окупованій території, в 1943—1953 — нарком (міністр) внутрішніх справ Білоруської РСР, генерал-полковник.
• Колонтай Юрій Юлійович (1925—2002) — ортопед-травматолог; професор, доктор медичних наук. Лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки.
• Полторацький Федір Микитович — Герой Соціалістичної Праці
• Похиленко Ігор Валерійович (1992—2023) — старший солдат збройних сил України учасник російсько-української війни.
• Штеменко Олександр Васильович — доктор хімічних наук, професор, завідувач кафедри неорганічної хімії УДХТУ
• Зінченко Гнат Гнатович — Герой Соціалістичної Праці
• Оковитий Сергій Іванович — доктор хімічних наук, професор, професор кафедри органічної хімії, ректор ДНУ (з 2021 р.)
• Чукмарьов Микола Юхимович (1919—1943) — народився у селі Малишково Краснінського району Смоленської області, радянський партизан, його іменем було названо вулицю у Солоному. Розстріляний 2 березня 1943 року біля Нового світу.

Галерея

• 
  Храм Покрови Пресвятої Богородиці ПЦУ
• 
  Військовий меморіал землякам, які загинули в роки Другої світової війни
• 
  Середня загальноосвітня школа №1
• 
  Свято-Стрітенський храм
• 
  Барельєф Т. Г. Шевченка

Література

• Волощенко Г.П., Станкевич Н.І., Теліченко Ю.М. Соло́не // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Дніпропетровська область / А.Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959с. — С.776-786

Посилання

• Солонянська селищна рада [Архівовано 2 лютого 2020 у Wayback Machine.]
• Погода в смт Солоне [Архівовано 2 лютого 2020 у Wayback Machine.]
• Сайт Верховної ради^{[недоступне посилання з травня 2019]}
• Солоне — Інформаційно-пізнавальний портал | Дніпропетровська область у складі УРСР [Архівовано 20 квітня 2021 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Дніпропетровська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 959 с.)
• Розповідають вулиці Солоного [Архівовано 23 серпня 2018 у Wayback Machine.]. Суспільно-політичний тижневик Солонянського району «Вперед» № 29-30 від 21 та 28 липня 2018 року