Спасьонов Василь Володимирович

Васи́ль Володи́мирович Спасьо́нов (1975-2014) — підполковник Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Спасьонов Василь Володимирович
Підполковник
Загальна інформація
Народження	8 січня 1975(1975-01-08)  Степанівка, Сумський район, Сумська область, Українська РСР, СРСР
Смерть	2014  Лисичанськ, Луганська область, Україна
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	51 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Лисичанськ
Командування
начальник протиповітряної оборони бригади
Нагороди та відзнаки
Медаль «За сумлінну службу» III ст. (Міністерство оборони України) Нагрудний знак «За досягнення у військовій службі» II ступеня Нагрудний знак «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня

Життєпис

Народився Василь Спасьонов у селищі міського типу Степанівка Сумської області.^[1] Служив начальником протиповітряної оборони 51-ї механізованої бригади. Разом із іншими бійцями бригади брав участь у відсічі збройній агресії Росії. Зі слів бійців бригади, завжди турбувався про своїх підлеглих, ніколи не ховався за їхніми спинами.^[2][3] 23 липня 2014 року добровільно зголосився супроводжувати з десантним підрозділом та підрозділом Національної Гвардії БМП, які йшли за танковим підрозділом та мали завдання почати зачистку Лисичанська від сепаратистів. Колона українських збройних сил увійшла у місто першою, та відірвалась від основних частин збройних сил приблизно на 900 метрів.^[2] Уже в межах міста колона збройних сил потрапила під масований обстріл сепаратистів, під час якого Василя Спасьонова було поранено.^[3] Бійці бригади спробували прикрити свого командира та вивести його й іншого пораненого — сержанта Нацгвардії — у безпечне місце. Але при переході на безпечнішу позицію загін потрапив під новий обстріл, під час якого Василь Спасьонов був поранений удруге, тепер уже смертельно.^[2][3] Під час обстрілу бійці не змогли забрати тіло підполковника, яке було знайдено лише через тиждень після загибелі.^[2]

Удома у Василя Спасьонова залишились дружина та син.

Похований Василь Спасьонов на кладовищі у селі Житані Володимир-Волинського району.

Нагороди та відзнаки

• Орден Богдана Хмельницького III ступеня (15.05.2015, посмертно) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.^[4]
• медаль «За сумлінну службу» III ст.
• нагрудний знак «За досягнення у військовій службі» ІІ ст.
• нагрудний знак «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ст.
• 29 жовтня 2014 року Володимир-Волинська міська рада посмертно нагородила Василя Спасьонова почесною відзнакою «За заслуги перед містом Володимир-Волинський».^[5][6]
• 24 квітня 2015 року Василю Спасьонову разом із іншими загиблими в АТО військовослужбовцями, які були жителями міста Володимира-Волинського, було присвоєне звання «Почесний громадянин міста Володимира-Волинського».^[7][8]

Вшанування пам'яті

• 22 квітня 2015 року в Слов'янському парку Володимира-Волинського була закладена Алея Слави на пошанування земляків, які загинули на сході України під час проведення антитерористичної операції. Студенти Володимир-Волинського агротехнічного коледжу висадили у парку 8 дубів на згадку про загиблих жителів міста — Віктора Хмелецького, Леоніда Полінкевича, Ігоря Упорова, Олександра Максименка, Михайла Ілляшука, Дмитра Головіна, Дмитра Колєснікова та Василя Спасьонова.^[9]
• 18 липня 2015 року у селищі Степанівка Сумського району Сумської області, за ініціативи однокласників, пройшла церемонія відкриття меморіальної дошки загиблому в зоні АТО підполковнику Василю Володимировичу Спасьонову. Меморіальна дошка встановлена на фасаді будівлі Степанівської ЗОШ I—III ступенів № 2, де Василь Спасьонов навчався у 1990—1992 роках.^[1]
• Володимир-Волинська міська рада 9 вересня 2015 року ухвалила рішення про присвоєння імені Василя Спасьонова новозбудованій вулиці у місті в районі вулиць Антіна Лотоцького та Володимира Великого.