Станиславівський повіт (Королівство Галичини та Володимирії)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Станиславівський повіт.

Станиславівський повіт (пол. Powiat stanisławowski, нім. Bezirk Stanislau) — історична адміністративна одиниця на українських землях, що входила до складу Австрійської імперії та Австро-Угорщини. Повіт існував у період з 1855 до 1918 року. Адміністративним центром було місто Станиславів.

Станиславівський повіт

Округ	Станиславівський (до 1867)
Коронний край	Королівство Галичини та Володимирії
Країна	Австрійська імперія Австро-Угорщина
Центр	Станиславів
Створений	29 вересня 1855
Площа	806,1 км² (1880)
Населення	86 700 (1880)
Найбільші міста	Станиславів, Галич

Історія

Проголошений у 1854 році^[1] та утворений 29 вересня 1855 р. у складі 25 громад (гмін). 1867 року в ході адміністративної реформи до нього приєднано Галицький повіт з 35 громад, також передані громади Озерце, Кінчаки і Кремидів з Монастириського повіту, Тисменичани і Забережжя — з Надвірнянського повіту та Чукалівка — з Богородчанського повіту (однак у судовій структурі зберігся попередній поділ і Галицький судовий повіт). Таким чином Станиславівський повіт охоплював територію Тисменицького та частково Богородчанського, Галицького, Калуського й Надвірнянського районів Івано-Франківської области.

Станом на 1879 рік, повіт налічував 75 населених пунктів, розподілених по 62 кадастрових кварталах^[2].

У листопаді 1918 року повіт увійшов до складу ЗУНР, ставши одним з повітів цієї Української держави.

Урядники

Старости

• Юлій Прокопчиць

Див. також

• Станиславівський повіт