Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Тисменичани

село в Івано-Франківській області, Україна З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Тисменичаниmap
Remove ads

Тисменичáни село в Україні, у Івано-Франківському районі Івано-Франківської області. Входить до Івано-Франківської міської ради. Населення становить 2746 осіб.

Коротка інформація село Тисменичани, Основні дані ...
Remove ads

Географічні відомості

Село розташоване на рівнині, посередині між обласним центром Івано-Франківськом та районним центром Надвірною. Площа села складає приблизно 2,6 км у довжину та 2,4 км у ширину. Через село проходить шосейна дорога Т 0906: в одному напрямку вона веде до Івано-Франківська, в іншому — до курортного містечка Яремче, а звідти — до Ворохти та Закарпаття. Відстань від села до Івано-Франківська та Надвірної становить 19 км.

Обабіч села проходить залізниця, якою щодня курсують поїзди за маршрутами Львів Рахів та Івано-Франківськ Ясіня. Також проходять товарні потяги до нафтопереробного заводу у Надвірній та до лісокомбінатів у Делятині та Ворохті.

Через село протікає річка Селянка, а неподалік — річка Бистриця-Надвірнянська. По обидва боки села простягаються ліси, багаті на гриби, малину, терен, шипшину та калину. У мальовничих куточках цих лісів влітку та восени тисменичани знаходять чудовий притулок і можливість для відпочинку.

Remove ads

Історія

Thumb
Тисменичани на мапі 1779—1783 рр. Фрідріха фон Міґа (пол. Tysmenieczany).

Згадується у 1377 році.

Назва утворена семантичним способом від катойконіма тисменичани — «вихідці (переселенці) із м. Тисмениця». Вона вказує на людей, які започаткували село й проживали в ньому.

За народним переказом, село заснували втікачі зі спаленого татарами містечка Тисмениця, які сховалися від ворогів у густих непрохідних лісах, що проростами колись на теперішній його території[4][5].

Тисменичанці брали активну участь у визвольній війні 1648—1654 років[6].

У межах села виник хутір Буковина.

Remove ads

Населення

За даними 1880 року, населення села становило 1815 осіб, з яких: 1699 греко-католиків, 41 римо-католик, 88 іудеїв, 11 представників інших віросповідань; За національністю: 1723 українці, 42 поляки, 74 німці. 24 мешканці проживали на маєтковій території[7].

За даними на 1 січня 1939 року, населення села становило 3070 осіб, серед яких: 2830 українців, 10 поляків, 20 польських колоністів, 130 латинників, 60 євреїв та 20 німців й інших[8].

За даними «Історії міст і сіл УРСР» (1962), населення села становило 2298 осіб[6].

Мова

Більше інформації Мова, Кількість ...

Відомі люди

Узагальнити
Перспектива

Загинули у боротьбі за Україну

  • Горбейчук Дмитро Васильович (1983—2022) — військовослужбовець Збройних сил України, учасник російсько-української війни (2014—2022). Загинув 19 грудня 2022 року в селі Яковлівка Донецької області.
  • Козак Володимир Петрович — військовослужбовець Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Загинув 22 квітня 2023 року під час проходження навчання, у нього не витримало серце[10].
  • Кучерак Василь Іванович — військовослужбовець Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Загинув 6 лютого 2023 року під час мінометного обстрілу поблизу м. Авдіївка[11].
  • Кушнірчук Володимир Миколайович — військовослужбовець Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Загинув 25 січня 2023 року біля села Білогорівка на Донеччині[12].
  • Лукач Любомир Васильович старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Загинув 22 жовтня 2022 року у бою на Донеччині[13].
  • Чуйко Степан Степанович (1998—2022) сержант Національної гвардії України, учасник російсько-української війни. Загинув 4 березня 2022 року при обороні Маріуполя. На той час командир групи швидкого реагування.
  • Балагурак Гнат Мар'янович «Левко» (1917—1944) чотовий УПА, загинув у 1944 році біля с-ща Богородчани.
  • Барбак Дмитро Васильович «Сур» (1925—1945) — вояк УПА, загинув у 1945 році, місце смерті невідоме.
  • Гаврильчук Дмитро Федорович «Липей» (1923—1946) — керівник кущової ОУН, загинув у 1946 році у Тисменичанах.
  • Гіушкар Василь «Гулак» (1912—1948) — заступник станичного ОУН с. Камінне, загинув 6 лютого 1948 року у Тисменичанах.
  • Дидичин Дмитро Васильович «Дмитро» (1930—1950) — стрілець боївки кущової ОУН, загинув 16 жовтня 1950 року у с. Крихівці.
  • Ілів Микола Дмитрович «Довбуш» (1922—1950) — станичний ОУН, загинув 5 березня 1950 року у Тисменичанах.
  • Кушнірчук Василь Онуфрійович «Зозуля» (1924—1948) — охоронець станичної ОУН, загинув 27 лютого 1948 року у Тисменичанах.
  • Пленюк Микола Іванович «Буковинець» (1923—1949) — український військовик, хорунжий УПА, командир сотні «Лебеді» куреня «Дзвони» зі складу ТВ-22 «Чорний ліс», провідник Лисецького районного проводу ОУН. Загинув 24 липня 1949 року в с. Нова Гута.
  • Римар Дмитро Миколайович «Ластівка» (1923—1950) — референт СБ Лисецького райпроводу ОУН, загинув 24 липня 1950 року у Тисменичанах.
  • Стефурак Микола Юрійович «Летун», «Бистрий», «Левко» (1923—1950) — референт СБ Надвірнянського надрайпроводу ОУН, загинув 19 березня 1950 року біля с. Зелена.
  • Фітковський Василь Михайлович (1924—1945) — вояк УПА, загинув у 1945 році у Тисменичанах.
  • Хімей Федір Васильович «Поважний» (1922—1947) — станичний ОУН, загинув 11 серпня 1947 року у Тисменичанах.

Джерело: «Реабілітовані історією»: книга друга[14].

Remove ads

Примітки

Джерела

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads