Степанос Сюнеці

Степанос Сюнеці (вірм. Ստեփանոս Սյունեցի; близько 680 — 21 липня 735^[1]) — вірменський письменник, богослов, граматик, перекладач, поет і музикант. Святий Вірменської апостольської церкви, митрополит сюнікський^[ru].

Степанос Сюнеці
Народився	685  Двін
Помер	21 липня 735  Єхегнадзор
Діяльність	перекладач, поет, богослов, грамматик, письменник, композитор, теоретик музики
Посада	єпископ
Вчителі	Мовсес Кертогd

Не плутати з Степанос Сюнеці (старший).

Біографія

Про батьків Сюнеці відомо тільки те, що батько був священиком у Двіні. Початкову освіту здобув у Вагаршапаті, після — в Сюнікській семінарії в монастирі Макеняц в гаварі Сотк^[ru], де навчався у Мовсеса Кертога^[ru]. Через погляди зазнав переслідувань Смбата Багратуні, внаслідок чого близько 710 року виїхав в Афіни, де вдосконалював освіту, а приблизно в 712 році переїхав до Константинополя, де вчився грецькій і латинській мовам, вивчив богослов'я, філософію, музику тощо^[1]. Після повернення на батьківщину деякий час займався перекладами, потім був рукопокладений в єпископи Сюніка.

Був убитий в містечку Єхегнадзор гавару Вайоц-Дзор рукою однієї жінки під час проповіді.

Творчість

Степанос Сюнеці, «Тлумачення граматики»[2]: «І також /слід/ знати всі окраїнні діалекти своєї мови, котрі суть корчайский і хутский і Четвертої Вірменії та сперський[ru] і сюнійський[ru] і арцахський, а не тільки серединний і центральний, бо /і діалекти/ ці придатні для віршування, а також для історії корисні»

Є одним з найбільших представників вірменської патристики. Сюнеци автор тлумачення граматичного твору Мовсеса^[ru]. Близько 715-718 роках він переклав також граматичну працю Діонісія Фракійського^[1]. Він вважає літературу першоджерелом матеріалу і опорою граматики, говорить про важливу роль граматики у створенні нових поетичних творів і критики літературних текстів, про її роль у вирішенні питань орфоепії і орфографії^[3]. У класифікації слів Сюнеці вважає необхідним врахування їхніх функцій у реченні і відстоює вербоцентричний підхід^[3], в число займенників включає і вказівні^[3]. Вказав на наявність багатьох діалектів вірменської мови^[2].

Степаносу Сюнеці належать також недільні «Головні гімни» на 8 голосів, кожний з яких складається з 10 кцурдів і пов'язаний з однією з біблійних пісень^[4].

Слід зазначити, що його часто плутають з Степаносом Сюнеці I.

До нас дійшов його рукопис «Корисний аналіз визначень Давида і Порфирія», де коментуються трактати «Визначення філософії» Давида Анахта і «Вступ» Порфирія.