Любляна

Любляна^[1][2] (словен. Ljubljana locally [ljuˈbljàːna] ( прослухати)^[3], також локально [luˈblàːna], нім. Laibach Німецька: [ˈlaɪ̯bax], італ. Lubiana) — столиця та найбільше місто Словенії. Її географічний, культурний, науковий, економічний, політичний і адміністративний центр.

Любляна словен. Ljubljana
—  Місто  —
Місто Любляна Mesto Ljubljana
Вигляд міста з висоти пташиного польоту Вигляд міста з висоти пташиного польоту
Прапор Герб
Координати: 46°03′20″ пн. ш. 14°30′30″ сх. д.
Країна	Словенія
Перша згадка	1112–1125
Статус міста	близько 1220
Уряд
- Мер і губернатор	Зоран Янкович
Площа
- Повна	163,8 км²
Висота над р.м.	298 м
Населення (2010)
- Усього	▲ 271 885
- Густота	1660/км²
Часовий пояс	CET (UTC+1)
- Літній час	CEST (UTC+2)
Поштовий код	1000
Телефонний код(и)	01
Автомобільний індекс	LJ
Вебсайт: www.ljubljana.si
Любляна словен. Ljubljana

Упродовж усієї своєї історії, завдяки географічному положенню, місто було під впливом німецької, латинської та слов'янської культур.

Протягом століть Любляна була столицею історичної області Крайна^[4], у XX столітті місто стало центром Словенії, незалежної з 1991 року.

Етимологія та символ

Походження назви міста залишається невідомим. Найбільш прийнятною науковою гіпотезою є те, що місто було назване на честь річки Любляниці, яка протікає через нього. За словами лінгвіста Сільвіо Торкара, назва Любляниці походить від старослов'янського слова Ljubovid^[5]. За іншою гіпотезою, ім'я Любляниці походить від латинського alluviana, а саме від слова eluvio, що означає затоплення^[6].

У середньовіччі і річка, і місто мали назву Laibach. Це ім'я, отримане зі старонімецької, радше означає «стояча вода, що викликає повені». Ця назва офіційно використовувалася до 1918 року^[7].

Символом міста є Люблянський дракон. Він символізує силу, мужність і велич. Він зображений на верхній частині вежі Люблянського замку на гербі Любляни.

Є кілька пояснень про походження Люблянського дракона. Згідно з грецькою легендою, аргонавти під час повернення додому після викрадення Золотого руна знайшли велике озеро, оточене болотами між сучасними містами Врхника і Любляна. Саме там, Ясон вразив чудовисько. Цей монстр став драконом, який сьогодні присутній на гербі та прапорі міста^[8].

Історично більш правдоподібно, що дракон був прийнятий від святого Георгія, який був покровителем каплиці Люблянського замку, побудованого у XV столітті. За легендою про святого Георгія, дракон представляє старе спадкове язичництво, подолане християнством.

Згідно з іншим поясненням, пов'язаним з другим, дракон був спочатку тільки художнім оформленням над гербом міста. У епоху бароко, він став частиною герба.

Історія

Любляна в XVIII столітті.

Святкування під час проведення Лайбахського конгресу, 1821 рік.

У 1895 році землетрус зруйнував значну частину середмістя, через це була здійснена велика реконструкція Любляни.

Приблизно у 2000 до н. е. болота нинішньої Любляни були заселені людьми, що мешкали в будинках на палях. Ці люди займалися мисливством, ловлею риби та примітивним сільським господарством. Для того, щоб обійти болота, вони використовували дерев'яні каное. Пізніше область лишалася пунктом транзиту для численних племен і народів, серед них змішана нація кельтів та іллірійців, названа Iapydes^[en], і потім у III столітті до н. е. кельтське плем'я, Тевриски^[9].

Приблизно в 50 році до н. е. римляни побудували військову табірну стоянку, яка пізніше стала постійним угрупованням під назвою Iulia Aemona (Емона)^[10]. Цей форт був окупований Легіоном XV «Аполлінаріс»^[11]. У 452 році він був зруйнований гунами за наказом Аттіли^[10], і пізніше остготів і лангобардів^[12]. Форт Емона мав 5000—6000 жителів і відігравав важливу роль у багатьох битвах. Його оштукатурені цегляні будинки, пофарбовані в різні кольори, були підключені до дренажної системи^[10]. У VI столітті туди переїхали предки словенців. У IX столітті словенці потрапили під франкське домінування, зазнаючи частих угорських набігів^[13].

Найстаріша згадка про Любляну надписана на аркуші пергаменту Nomina defunctorum (назва мертвого), який зберігається в архіві собору в Удіне. Він датується періодом з 1112 до 1125. Згаданий серед покійного адвокат Радолф, який дарував канон з 20 фермами біля замку Любляни (castrum Leibach)^[14][15]. Коли саме Любляні було надано права міста не відомо^[14], але це було не пізніше, ніж у 1220 році^[16]. У XIII столітті місто складалося з трьох районів: Старої площі (словен. Stari trg), Нової площі (словен. Novi trg) і «Міста» (словен. Mesto) (навколо собору)^[14].

У 1270 році Крайна і, зокрема, Любляна були завойовані Отакаром II, королем Богемії^[13], коли він, своєю чергою, зазнав поразки від Рудольфа I^[12]. Останній узяв місто в 1278 році^[13]. Перейменоване у Laibach, воно належало Габсбургам до 1797 року^[12].

У XV столітті Любляна стала відомою через мистецтво. Після землетрусу в 1511 році місто було перебудоване в стилі Ренесанс і навколо нього була побудована нова стіна^[17]. У XVI столітті чисельність населення досягла 5 тис. осіб, 70 % з яких розмовляли словенською мовою^[17].

Клімат

Клімат Любляни
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.	Рік
Середній максимум, °C	14	19	23	30	31	38	39	35	31	29	20	16	39
Середня температура, °C	2	5	10	15	20	24	27	26	22	15	8	4	15
Середній мінімум, °C	−4	−4	0	4	9	12	14	14	11	6	2	−1	5
Норма опадів, мм	88	89	76	98	121	133	113	127	142	151	131	114	1383
Джерело: worldweather.org

Промисловість та наука

Любляна — розвинене промислове місто. У місті й передмістях розташовані підприємства машинобудування, хімічної, фармацевтичної, текстильної, харчової, шкіряно-взуттєвої, деревообробної, паперової та поліграфічної промисловості. Інтенсивно розвивається туризм.

У місті розташовані Словенська академія наук і мистецтв, університет. Ботанічний сад Любляни, заснований у 1810 році, є найстарішим ботанічним садом у південно-східній Європі.

Транспорт

Авіаційний

Аеропорт Любляни розташований за 26 км на північний захід від міста, має рейси до багатьох європейських міст. Авіакомпанії, що здійснюють рейси: Adria Airways, Air France, Air Serbia, easyJet, Finnair, Montenegro Airlines, Wizz Air та Turkish Airlines. Ці напрямки переважно є європейськими^[18]. Цей аеропорт замінив перший аеропорт Любляни, який працював протягом 1933—1963 років^[19][20].

Залізничний

Люблянський залізничний вузол є складовою Пан'європейського залізничного коридору V (найшвидше сполучення між Північною Адріатикою та Центральною та Східною Європою)^[21] та X (що сполучає Центральну Європу з Балканами)^[22] та основні європейські лінії (E65, E69, E70)^[23]. Усі міжнародні потяги, що прямують Словенією, зупиняються там^[24]. У Любляні є шість пасажирських станцій та дев'ять платформ^[25]. Головна пасажирська станція  — Любляна. Залізнична станція Любляна-Мосте — найбільша товарна станція. Станція Любляна-Залог має найбільшу горловину станції. Наприкінці 2006 року^[26] було введено в дію фунікулер Люблянського замку. Також у Любляні є декілька промислових залізниць^[27].

Культура

У 2010 році в місті налічувалося 10 театрів, 14 музеїв, 56 галерей, 4 професійних оркестрів. Найбільші зібрання історичних і художніх цінностей зберігаються в Національному музеї (заснований в 1821 році) і Національній галереї (заснована в 1918 році). Серед інших великих установ культури: Симфонічний оркестр Словенської філармонії та Словенський національний театр опери та балету. Національна й університетська бібліотека Словенії — найбільша наукова бібліотека країни, була заснована 1774 року.

Архітектурні пам'ятки

• Люблянський замок
• Неботичник
• Люблянський університет
• Національна й університетська бібліотека Словенії
• Парк Тіволі
• Міжнародний центр графічного мистецтва (Любляна)

Панорама Любляни із замком Град на пагорбі.

Местні трг з фонтаном Франческа Робе і церквою Св. Миколая.

Скульптури на центральній площі міста.

Поріднені міста

• Пезаро, Італія (16 березня 1964)
• Парма, Італія (11 квітня 1964)
• Хемніц, Німеччина (17 жовтня 1966)
• Братислава, Словаччина (4 березня 1967)
• Сус, Туніс (27 липня 1969)
• Вісбаден, Німеччина (30 березня 1977)
• Тбілісі, Грузія (7 жовтня 1977)
• Леверкузен, Німеччина (30 серпня 1979)
• Ріка, Хорватія (23 жовтня 1979)
• Ченду, КНР (25 жовтня 1981)
• Відень, Австрія (14 липня 1999)
• Атени, Греція (1 березня 2000)
• Москва, Росія (20 травня 2000)
• Загреб, Хорватія (21 лютого 2001)
• Сараєво, Боснія і Герцеговина (24 січня 2002)
• Мардін, Туреччина (8 квітня 2003)
• Брюссель, Бельгія (28 квітня 2004)
• Скоп'є, Північна Македонія (23 квітня 2007)

Відомі люди

• Йосип Броз Тіто — лідер Югославії, помер тут у лікарні^[28].
• Майда Врховник (1922—1945) — словенська партизанка, Народний герой Югославії.
• Ернст Моро (1874—1951) — австрійський лікар і педіатр, який перший у західній медицині описав рефлекс немовлят, названий на його честь рефлексом Моро
• Від Печьяк (1929—2016) — словенський письменник-фантаст, психолог, уродженець Любляни.
• Луїза Песяк — словенська письменниця, поетеса й перекладачка.
• Елеонора Єнко Гроєр — перша професійна словенська лікарка.
• Славой Жижек (*1949) — словенський психоаналітик лаканівської школи, марксистський соціолог, філософ, та культуролог.