Струков Іван Федорович

Єпископ Іоаким (у миру Іван Федорович Струков (8 (18) листопада 1674(16741118), с. Нелжа ( Новомикільське Усманского повіту Тамбовської губернії — 1 (12) вересня 1742, с. Карачун (нині Воронезька область)) — єпископ Православної російської церкви, єпископ Переяславський (1727—1730 рр.)

Єпископ Іоаким
ігумен, єпископ, архімандрит
4 червня 1727 року — 6 червня 1730 року
Обрання:	Єпископ Переяславський та Бориспільський, вікарій Київської єпархії російської церкви
Інтронізація:	4 червня 1727 року
Конфесія:	РПЦ МП
Попередник:	Кирило (Шумлянський)
Наступник:	Варлаам (Леницький)
6-й Єпископ Воронезький і Єлецький
7 червня 1730 року — 1 вересня 1742 року
Попередник:	Лев (Юрлов)
Наступник:	Веніамін (Сахновський)
Діяльність:	православний священник
Громадянство:	Російська імперія
Ім'я при народженні:	Струков Іван Федорович Струков Иван Фёдорович
Народження:	18 листопада 1674(1674-11-18) с. Нелжа ( Новомикільське Усманского повіту Тамбовської губернії
Смерть:	12 вересня 1742(1742-09-12) (67 років) с. Карачун (нині Воронезька область)
Похований:	м. Воронеж, боковий вівтар Іоанна Милостивого Благовіщенського собору.
Батько:	Струков Федір Іванович
Мати:	Струкова Ксенія Герасимівна

Походження

Народився в 1674 році в сім'ї священика Федора Івановича Струкова. Після досягнення повноліття поїхав у Москву, де одружився.

Священник

У 1696 році був призначений священиком приділу Святого Георгія кремлівського Благовіщенського собору^[1].

Монах

У 1712 році овдовів і прийняв постриження в Чудівському монастирі з ім'ям Іоаким. Через два роки був зведений у сан ігумена і призначений настоятелем Селіжарова монастиря. Ще через два роки був переведений назад у Чудівський монастир на посаду келаря, а потім до Петербурга в Олександро-Невський монастир. 24 грудня 1721 р. Іоаким був призначений архімандритом московського Донського монастиря.

Єпископ

У 1726 році Іоаким був призначений керуючим Московською духовною консисторією. А в 1727 році — імператор Петро II наказав призначити Іоакима єпископом Переяславським, вікарієм Київської митрополії. 4 червня 1727 року відбулася єпископська хіротонія Іоакима, яку звершили архієпископ Новгородський і Великолуцький Феофан Прокопович, єпископ Астраханський і Ставропольський Лаврентій Горка і єпископ Воронезький і Єлецький Лев Юрлов.

8 червня 1730 року за наказом імператриці Анни Іоанівни Іоаким був переведений на Воронезьку кафедру. При ньому в Воронежі було закінчено будівництво кафедрального Благовіщенського собору (освячений 9 листопада 1735)

Він приділяв особливу увагу підготовці священнослужителів, організувавши при архієрейському будинку школу.

Смерть

Помер єпископ Іоаким 1 вересня 1742 року в архієрейській вотчині селі Карачуні. По річці його тіло доставили до Воронежа і 26 вересня поховали в боковому вівтарі Іоанна Милостивого Благовіщенського собору^[2].