Стулов Олексій Валерійович

Олексі́й Вале́рійович Сту́лов (1 січня 1991(19910101) — 5 вересня 2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Стулов Олексій Валерійович
Солдат
Загальна інформація
Народження	1 січня 1991(1991-01-01) Кривий Ріг
Смерть	5 вересня 2014(2014-09-05) (23 роки) Весела Гора
Поховання	Центральне кладовище
Псевдо	«Гвоздь»
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Механізовані війська
Формування	«Айдар»
Війни / битви	Війна на сході України • Бої за Щастя • Засідка під Веселою Горою
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту» Знак «За заслуги перед містом» (Кривий Ріг)

Короткий життєпис

Народився 1991 року в місті Кривий Ріг. Закінчив 2006-го 9 класів ЗОШ № 32; по тому — Криворізький професійний гірничо-електромеханічний ліцей. Протягом 2009—2011 років працював на шахті «Жовтневий» ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат».

З початком російсько-української війни пішов добровольцем на фронт, снайпер 2-го відділення 1-го взводу, 24-й батальйон територіальної оборони «Айдар».

5 вересня 2014 р. між 14:30 та 15:00 Олексій разом з побратимами потрапив у засідку поблизу села Весела Гора. Бійці на двох машинах під'їхали до блокпоста — на ньому майорів український прапор. З'ясувалося, що на блокпості були терористи ДШРГ «Русіч». Вони відкрили вогонь, прострелили бензобак, одна з автівок вибухнула. Пораненого Олексія добивав російський неонацист Олексій Мільчаков, відомий своєю схильністю до садизму. Він розпоров бійцю черевну порожнину, а потім вбив пострілом в голову. Катування та вбивства бійців батальйону «Айдар» терористи знімали на відео.^[1]

Був похований 1 жовтня 2014-го в Старобільську як невідомий Герой. Імена загиблих айдарівців назвав їх бойовий товариш. Після проведення експертизи ДНК 10 липня 2015 року воїна перепоховали на Алеї Слави Центрального кладовища Кривого Рогу, у місті оголошено жалобу.

Без сина лишилася мама Олена Стулова.

Нагороди та вшанування

• указом Президента України № 47/2019 від 28 лютого 2019 року, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[2]
• нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно)
• нагороджений відзнакою міста Кривий Ріг «За Заслуги перед містом» 3 ступеня (посмертно)
• в грудні 2015 року у школі, котру закінчив Олексій, відкрито меморіальну дошку його честі
• Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 4, ряд 9, місце 9
• Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 5 вересня^[3]