Стібенець

Стібенець (пол. Stubienko) — розташоване на Закерзонні село в Польщі, у гміні Стубно Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 279 осіб (2011^[1]).

Село
Стібенець пол. Stubienko
Координати 49°55′00″ пн. ш. 22°56′00″ сх. д.
Країна	ПольщаПольща
Воєводство	Підкарпатське воєводство
Повіт	Перемишльський повіт
Гміна	Стубно
Населення	279 осіб (2011[1])
Часовий пояс	UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код	(+48) 16
Поштовий індекс	37-723
Автомобільний код	RPR
SIMC	0611732
GeoNames	757949
OSM	↑3012356 ·R (Гміна Стубно)
Офіційний сайт	stubienko.pl
Стібенець Стібенець (Польща) Стібенець Стібенець (Підкарпатське воєводство)
Стібенець у Вікісховищі

Розташування

Розміщене недалеко від кордону з Україною. Село розташоване за 20 км на північний-схід від Перемишля та 71 км на схід від Ряшева^[2].

Історія

До 1772 р. село входило до Перемишльської землі Руського воєводства.

У 1880 р. село належало до Перемишльського повіту Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорської імперії, в селі було 107 будинків і 564 жителі, а на землях фільварку 12 будинків і 48 мешканців; 513 були греко-католиками, 66 — римо-католиками, а 35 — юдеями.^[3]

У 1934-1939 рр. село належало до ґміни Стубно Перемишльського повіту Львівського воєводства. У 1939 році в селі проживало 760 мешканців, з них 640 українців-грекокатоликів, 65 українців-римокатоликів, 5 поляків, 50 євреїв^[4]. 12 вересня 1939 р. село зайняла німецька армія, однак відповідно до угоди Рібентропа-Молотова наприкінці вересня 1939 р. село передане Червоній армії. 27.11.1939 постановою Президії Верховної Ради УРСР село у складі повіту включене до новоутвореної Дрогобицької області^[5], а 17 січня 1940 року — до Медиківського району. В червні 1941, з початком Радянсько-німецької війни, село було окуповане німцями. В липні 1944 року радянські війська оволоділи селом, а в березні 1945 року село зі складу Дрогобицької області передано Польщі. Українців добровільно-примусово виселяли в СРСР, решту в 1947 р. депортовано на понімецькі землі.

У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Церква

Церковна дзвіниця

У 1849 р. на місці попередньої церкви українці збудували дерев’яну греко-католицьку церкву Різдва Пр. Богородиці. До їх депортації була філіяльною церквою, яка належала до парафії Стібно Перемиського деканату (після Першої світової війни — Медицького деканату) Перемишльської єпархії. У 1971 р. церкву перетворено на костел, іконостас із неї знаходиться в церкві села Мокре.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року^[1][6]:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	127	28	87	12
Жінки	152	38	78	36
Разом	279	66	165	48