Сурсько-Литовське

Су́рсько-Лито́вське — село в Україні, центр Сурсько-Литовської сільської територіальної громади Дніпровського району Дніпропетровської області. Населення за переписом 2001 року становило 4264 особи.

село Сурсько-Литовське
Герб Сурсько-Литовського Прапор Сурсько-Литовського
Країна	Україна
Область	Дніпропетровська область
Район	Дніпровський район
Тер. громада	Сурсько-Литовська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA12020290010050775
Облікова картка	Сурсько-Литовське
Основні дані
Засноване	1795
Населення	4 264
Територія	15,6 км²
Густота населення	273 осіб/км²
Поштовий індекс	52064
Телефонний код	+380 56
День села	23 жовтня
Географічні дані
Географічні координати	48°20′11″ пн. ш. 34°56′07″ сх. д.H G O
Середня висота над рівнем моря	63 м
Водойми	р. Мокра Сура, Балка Трутова
Відстань до обласного центру	19 км
Відстань до районного центру	27 км
Найближча залізнична станція	Сурське
Місцева влада
Адреса ради	с. Сурсько-Литовське, вул. Польова, 58
Сільський голова	Андрєєв Григорій Дмитрович
Карта
Сурсько-Литовське
Сурсько-Литовське
Мапа
Сурсько-Литовське у Вікісховищі

Географія і розташування

Село Сурсько-Литовське розміщене в центральній частині Дніпропетровської області на берегах річки Мокра Сура. Відстань до околиць Дніпра — 5 кілометрів. Село входить до Дніпровської агломерації.

Сурсько-Литовське розташоване у фізико-географічній зоні Придніпровська височина. Висота над рівнем моря в селі змінюється від 55-60 метрів (у долині Мокрої Сури) до 80-90 метрів.

Сусідні населені пункти: села Новоолександрівка (на схід) і Сурсько-Клевцеве (на південний захід).

Селом проходить автошлях Т 0421, а також лінія Апостолове—Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, станція Сурське. У селі Балка Трутова впадає у річку Мокру Суру.

Див. також Балка Кирпична.

Клімат

Клімат Сурсько-Литовського
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.
Середній максимум, °C	−1,3	−0,6	4	13,9	21,5	25,8	27,9	27,1	21,2	13,8	6	1,4
Середня температура, °C	−4,4	−3,8	0,6	9,2	16,2	20,4	22,4	21,4	15,8	9,3	3	−1,2
Середній мінімум, °C	−7,4	−6,9	−2,8	4,6	11	15	16,9	15,8	10,5	4,9	0	−3,8
Норма опадів, мм	43	35	33	37	44	59	53	38	36	33	41	46
Джерело: climate-data.org

Назва

…кажуть, колись на береги річки Сура приїхали литовці, думаючи, що тут живуть їхні земляки. Але село виявилося білоруським. Місцеві жителі звалися литвинами, бо Білорусь колись була у складі Великого князівства Литовського.

Історія

Виникнення поселення на місці сучасного села припадає на кінець XVIII століття, коли після перемоги російських військ у російсько-турецькій війні 1787—1791 років почалось інтенсивне заселення земель Південної України.

30 травня 1793 року, згідно з царським указом, селяни казенної суконної мануфактури з містечка Дубровного Могильовської губернії переводилися до Катеринослава^[1]. В липні 1794 року для роботи на фабриках прибуло 285 сімей, всього 1792 особи. Їх розмістили по навколишніх казенних поселеннях.

Переселенням литвинів з Дубровного займався зокрема поручик Євстафій Шпігельберг.

Весною 1795 селяни переїхали у побудовані для них по берегах Мокрої Сури 225 хат.

Побудовані 225 будівель до весни були необмазані, а дахи підрядниками так покриті, що їх було необхідно перекривати. Ярої пшениці селянам було відпущено мало і занадто пізно, тому все, що було посіяно, пропало, врожаю не було… Не змогли литвини звикнути і до місцевої води, яку, через відсутність колодязів, вони брали з річки Сури. Та час від часу зацвітала — тоді наставала хвороба з гарячкою^[2].

Через неврожай, нестачу продуктів та питної води, що спричиняло хвороби, поселенці виснажувались, їх кількість за 4 роки після переселення зменшилась на 599 осіб.

У перші роки після заснування поселення не мало офіційної назви. Але вже 1798 року в одному з документів воно згадується як казенне село Дубровинське, а в іншому — як слобода Сурська. На початку XIX століття за селом закріпилась назва фабричної слободи Сурсько-Литовської^[3].

На початку 19 століття тут збудували прядильню і ткальню з чотирма верстатами, які були філією Катеринославської суконної фабрики. Проте ці майстерні проіснували недовго.

Завдяки своєму близькому розташуванню біля великого промислового центра, яким у другій половині 19 століття став Катеринослав, Сурсько-Литовське починає зростати кількісно.

За даними на 1859 рік у казенному селі Катеринославського повіту Катеринославської губернії мешкало 1457 осіб (726 чоловічої статі та 731 — жіночої), налічувалось 289 дворових господарств, існувала православна церква^[4].

При переселенні литвинів до України робітникам надавались російські прізвища в рамках русифікації. Тож в метричних книгах року церкви Трьохсвятительської церкви села Сурсько-Клевцеве та Свято-Духівської церкви цього села більшість селян має прізвища типу Єгоров, Степанов, Захаров, Данілов, Митрофанов, Філіпов і лише два литвинських — Зуєнок та Любченок^[5].

Станом на 1886 рік у селі, центрі Сурської волості, мешкало 2267 осіб, налічувалось 390 дворових господарств, існували православна церква, школа та 3 лавки^[6].

У 1905 році в селі було організовано волосний комітет Селянської Спілки, куди увійшли волосний писар А.А. Мітюченко, вчителі С.І. Абрамчик та М.Т. Зуєв, які агітували проти уряду. Населення Сурсько-Литовського категорично відмовилося надавати каральним загонам підводи, після чого їх нещадно відшмагали. Солдати силою відбирали у селян коней і запрягали в брички^[7].

У 1908 році^[8] населення зросло до 4547 осіб (2242 чоловіки та 2305 — жінок), налічувалось 731 дворове господарство.

На початку XX століття в селі було відкрито церковно-парафіяльну школу та двокласне училище.

З грудня 1919 року Сурсько-Литовське у складі УРСР. Станом на 1925 р. село належало до Сурсько-Литвинської білоруської національної сільської ради. Під час колективізації в СРСР протягом 1920-х років в селі створено 6 колгоспів.

Дитячий комбінат, 1967 рік

1929 року відкрита залізнична станція Сурське на новозбудованій залізничній лінії.

Під час Другої світової війни з серпня 1941 року по жовтень 1943 року село було окуповане німецькими військами.

У повоєнні роки почалось укрупнення колгоспів, у 1959 році на базі 6 колгоспів села створено один — ім. Дзержинського.

У 1967 році чисельність населення Сурсько-Литовського становила 4 330 жителів. В селі була дільнична лікарня на 35 ліжок, ФАП, пологовий будинок, середня та початкова школи, дитячий комбінат. Заклади сфери побуту: 9 магазинів, їдальні, швацька і телемайстерня.

Сучасність

1989 року за переписом тут мешкало приблизно 4700 осіб.

У Сурсько-Литовському працює декілька сільськогосподарських підприємств (найбільші — ВП «Універсалзернопродукт», ТОВ АПФ «Агроінвест»). В селі прокладено 6 кілометрів газопроводу.

Заклади соціально-культурної сфери та повсякденно-побутових послуг:

• Ліцей;
• Дошкільний навчальний заклад «Мальвіна»;
• Сурсько-Литовська дільнична лікарня;
• Будинок культури;
• Нова пошта та Укрпошта;
• Центр надання адміністративних послуг;
• Приблизно 15-20 маленьких або середніх продуктових та побутових магазинів;
• Супермаркет СільмаГ;
• Кав'ярня;
• Аптека Малина;
• Бар;
• Бібліотека.

Протягом 2015—2021 років завдяки децентралізації відбулося покращення інфраструктури села — ремонтується школа, лікарня, асфальтуються вулиці тощо.

У 2022 році — реконструйовано ліцей; заснован ЦНАП СУРСЬКО-ЛИТОВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ

У 2024-2025 році збудований перший супермаркет - СільмаГ.

У 2025 році збудовано спортивний комплекс - "СК СУРА" та пам'ятник "Захисникам України всіх часів" поряд з ним та магазин; Відкрито магазин із продажу родзинок: "У тітки люсі"

Пам'ятки

1934 року радянська влада закрила і частково зруйнувала місцевий храм: були зняті дзвони і знищено купол. У тому ж році спалили Свято-Духівську дерев'яну церкву, яка вже до того часу використовувалася як комора для зберігання зерна (у заможному й великому селі колись було два храми).

Зазнали гонінь і репресій місцеві священики. У 1937-му за звинуваченням у «контрреволюційній діяльності» розстріляні священики Василь Павловський і Кузьма Григор'єв. Нині вони повністю реабілітовані.

А в 1965-му підірвано і сам храм. У незалежній Україні церкву відкрито у старовинній будівлі колишнього будинку священика. Вже понад десять років звершує богослужіння в храмі священик Дмитро Гаврилюк.

Нині у Сурсько-Литовському на правому березі Сури побудована нова церква — зменшена копія спорудженої в Криму 1892 року. Новий храм в точності нагадуватиме храм Воскресіння Христового у Форосі, побудований за проектом відомого академіка архітектури Миколи Чагіна у візантійському храмовому стилі, з системою внутрішніх опор — стовпів і з застосуванням численних бань-куполів. 12 листопада 2011 року для споруджуваної храмової будівлі були освячені нові хрести і куполи.

Свято-Духівський храм знаходиться за адресою - вул. Шкільна, 36-Б.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[9]:

Мова	Кількість	Відсоток
російська	2681	62.88%
українська	1547	36.28%
білоруська	25	0.59%
вірменська	1	0.02%
інші/не вказали	10	0.23%
Усього	4264	100%

Відомі уродженці

• Решетников Федір Павлович (1906—1988) — радянський живописець і графік, автор відомої картини «Знову двійка»;
• Щедрова Валентина Іванівна (1930) — українська скульпторка.

Галерея

• 
  Сільська рада
• 
  Свято-Духівський храм
• 
  Культурно-дозвільний центр
• 
  Свято-Троїцький храм та пам'ятник підірваному храму
• 
  Військовий меморіал
• 
  Вид на річку Мокра Сура