Сігрід Унсет

Сігрід Унсет (норв. Sigrid Undset; 20 травня 1882, Калундборг, Данія — 10 червня 1949, Ліллегаммер, Норвегія) — норвезька письменниця, поетеса, перекладачка та сценаристка, лауреатка Нобелівської премії 1928 року за «провідний для неї могутній опис життя Півночі в Середні віки».

Сігрід Унсет
Sigrid Undset
Народилася	20 травня 1882(1882-05-20)[1][2][…]  Калундборг, Данія[3]
Померла	10 червня 1949(1949-06-10)[4][1][…] (67 років)  Ліллегаммер, Норвегія[4]
Поховання	Mesnali Churchyardd[5]
Громадянство	Норвегія
Діяльність	письменниця-романістка, перекладачка, письменниця, сценаристка, прозаїк, поетеса
Сфера роботи	агіографія
Alma mater	Fru Ragna Nielsens skoled[6]
Знання мов	норвезька[1][7]
Мова творів	норвезька
Роки активності	1907 — 1949
Жанр	історична проза[d]
Magnum opus	Kristin Lavransdatterd, Jennyd і The Master of Hestvikend
Членство	Королівське норвезьке товариство наук та літературиd і Американське географічне товариство
Конфесія	католицтво
Батько	Ingvald Undsetd
Мати	Charlotte Undsetd
У шлюбі з	Anders Svarstadd[6]
Премії	Нобелівська премія з літератури (1928)
Сігрід Унсет у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Біографія

Сігрід народилася в данському місті Калундборзі, її мати була данкою, а батько — норвежцем, знаменитим археологом. Він помер, коли Сігрід було 11 років. Вона змушена була залишити школу і влаштуватися на роботу в Осло, в комерційну «компанію електрики». Немилій роботі дівчина змушена була віддати цілих 10 років своєї юності, аж до того моменту, коли вона опублікувала свої перші книги: «Фру Марта Еулі» (1907 рік) і через рік — «Щасливий вік»^[8]. Унсет вирішує повністю посвятити себе літературі. Земна любов, життя жінки, сім'я — ось перші теми, які згодом проходитимуть через всю її творчість^[9].

Під час однієї з поїздок до Риму Сігрід познайомилася з художником Андерсом Сварстадом, з яким одружилася в 1912 році. Але з ним вона прожила недовго: в 1919-му вона залишила чоловіка, будучи вже матір'ю трьох дітей.

У 1912 році з-під пера Унсет виходить збірка «Знедолені», а в період з 20-го по 22-й рік вона досягає вершини своєї творчості — пише трилогію «Крістін, дочка Лавранса» («Вінець», «Хазяйка», «Хрест»)^[10]. Від древніх нордичних саг — до сучасності, з незмінною ідеєю глибокого і вимогливого внутрішнього життя, захисту жіночого характеру і релігійного сприйняття життя.

В період, коли Унсет додає своїм найбільшим творам риси геніальних духовних творів, свою релігійність вона переносить на сторінки книг, перетворюючи її в істину про освячення душі, підкореної Богом. Хоча вона і надихається жанром саги — адже вона «виросла» на сагах північного Середньовіччя, — як по структурі, так і по стилю і змісту, її твори пронизані невичерпним символічним диханням, словами, що відображають всю багатоскладовість сенсу життя людини у вічності.

Епічний ритм і блиск життя; вікінги і легенди, науково-історичні дослідження і язичницькі традиції скандинавських народів: ось рівні і перспективи, які зустрілися в ній і в її культурі з християнським вченням, розкривши живу і діяльну силу духу, але також і якнайглибшу громадянську і соціальну свідомість. Це було не розривом, але сповненням.

У 1928 році Сігрід Унсет отримала Нобелівську літературну премію^[8]. Мотивування нагороди закінчується такими словами: «Сігрід Унсет отримує її в самому розквіті свого генія: винагорода вручається поетесі, творчість якої може мати своє коріння лише в воістину великому і надзвичайно зібраному дусі». Премію авторка витратила на письменницькі стипендії, а решту грошей і золоту медаль передала Фінляндії під час Зимової війни 1939 року^[8].

Аж до початку Другої світової війни життя Унсет було насиченим, але безтурботним. Вона писала історичні романи, романи про сучасність, публікувала збірки есе, автобіографію і мемуари.

Коли у квітні 1940-го Норвегія — ще з 30-х рр. яра противниця Гітлера — була окупована німцями, Сігрід Унсет була змушена жити у вигнанні — спочатку у Швеції, потім в Америці. На війні вона втратила сина, а від хвороби померла дочка. Після повернення до Норвегії в 1945 році Сігрід Унсет прожила ще чотири роки, не написавши жодного слова.

Переклади українською

• Сіґрід Унсет. Єнні / пер. з нор. Наталя Іліщук. — К. : Yakaboo Publishing, 2024. — 336 с. — ISBN 978-617-8222-97-0.
• Сіґрід Унсет. Крістін, донька Лавранса: Вінець / пер. з нор. Микита Никончук. — Л. : Апріорі, 2025. — 288 с. — ISBN ?.

Вшанування

• 9919 Унсет — астероїд, названий на честь письменниці^[11].
• Сігрід Унсет вшанована на Поверсі спадщини Джуді Чикаго.

Див. також

• Список лауреаток Нобелівської премії

Джерела

• Буркут К. С. Унсет Сігрід Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2018—2025. — ISBN 978-617-7238-39-2.
• Буркут К. С. Унсет Сіґрід Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2025. — ISBN 966-02-2074-X.
• Ганна Улюра. Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві. — Київ : ArtHuss, 2020. — 464 с. — ISBN 978-617-7799-43-5.
• Біографія на сайті Нобелівського комітету (англ.)