Танєєв Сергій Іванович

Сергій Іванович Танєєв (рос. Сергей Иванович Танеев; 13 (25 листопада) 1856, Владимир — 6 (19 червня) 1915, Дюдьково) — російський композитор, піаніст, педагог, музикознавець, громадський діяч.

Танєєв Сергій Іванович
рос. Сергей Иванович Танеев
Основна інформація
Дата народження	13 (25) листопада 1856[1]
Місце народження	Владимир, Російська імперія[2][3][1]
Дата смерті	6 (19) червня 1915[1] (58 років)
Місце смерті	Дютьково[d], Звенигородський повіт[d], Московська губернія, Російська імперія[4][1][5]
Причина смерті	пневмонія
Поховання	Новодівичий цвинтар
Громадянство	Російська імперія
Віросповідання	православна церква
Професії	композитор класичної музики, музикознавець, музичний педагог, теоретик музики, викладач університету, піаніст, письменник, композитор
Освіта	Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Вчителі	Чайковський Петро Ілліч і Рубінштейн Микола Григорович
Відомі учні	Скрябін Олександр Миколайович, Альтшулер Модест Ісакович, Глієр Рейнгольд Моріцевич, Зілоті Олександр Ілліч, Рахманінов Сергій Васильович, Feodor Koenemannd[6], Бакалейников Микола Романович, Глуховцев Олексій Степанович, Задерацький Всеволод Петрович, Пауль Юон, Метнер Микола Карлович, Корещенко Арсеній Миколайович і Захарій Паліашвілі
Інструменти	фортепіано
Жанри	опера і симфонія
Magnum opus	Q2275524?, Q2740676? і Q21899309?
Заклад	Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Вчене звання	професор
Брати, сестри	Vladimir Ivanovich Taneyevd
Цитати у Вікіцитатах  Файли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Танєєв.

Двічі, у 1906 та 1907 рр., композитор приїздив на відпочинок до села Хоружівка Роменського повіту Полтавської губернії (нині Роменський район Сумської області) на запрошення свого учня й близького друга Фоми Олександровича Гартмана^[7].

Біографія

1875 року закінчив Московську консерваторію у Миколи Рубінштейна (фортепіано) і Петра Чайковського (композиція). Виступав у концертах як піаніст-соліст й ансамбліст. Перший виконавець багатьох фортепіанних творів Чайковського, виконавець власних творів. З 1878 по 1905 роки працював у Московській консерваторії (з 1881 професор), де вів класи гармонії, інструментування, фортепіано, композиції, поліфонії, музичної форми, в 1885—1889 директор.

1905 року залишив консерваторію в знак протесту проти консервативних методів керівництва. Продовжував займатися з учнями приватно. Був одним із засновників і педагогів Народної консерваторії (1906), брав участь у роботі Пречистинських курсів для робітників, вивчав музичний фольклор.

Переконаний послідовник класики (у його музиці знайшли втілення традиції Михайла Глінки, Петра Чайковського, а також Йоганна Себастьяна Баха, Людвіга ван Бетховена), Танєєв передбачив багато тенденцій музичного мистецтва XX століття. Його творчість відзначена глибиною й шляхетністю задумів, високою етичністю й філософською спрямованістю, стриманістю висловлення, майстерністю тематичного й поліфонічного розвитку. У своїх творах він тяжів до морально-філософської проблематики. Така, наприклад, його єдина опера «Орестея» (за Есхілом, 1894) — зразок втілення античного сюжету в російській музиці. Його камерно-інструментальні твори (тріо, квартети, квінтети) належать до найкращих зразків цього жанру в російській музиці. Один із творців лірико-філософської кантати в російській музиці («Іоанн Дамаскін», «По прочитанні псалма»). Відродив популярний у російській музиці XVII—XVIII ст. жанр хору a cappella (автор понад 40 хорів). В інструментальній музиці особливе значення надавав інтонаційній єдності циклу, монотематизму (4-а симфонія, камерно-інструментальні ансамблі).

Книга С. І. Танеєва з дарчим надписом автора

Створив унікальну працю — «Рухомий контрапункт строгого письма» («Подвижной контрапункт строгого письма») (1889—1906) і його продовження — «Вчення про канон» («Учение о каноне») (кінець 1890-х рр.-1915).

Як педагог, Танєєв домагався підняття професійного рівня музичної освіти в Росії, боровся за високий рівень музично-теоретичної підготовки студентів консерваторії всіх спеціальностей. Створив композиторську школу, виховав багатьох музикознавців, диригентів, піаністів (продовжуючи фортепіанні традиції Миколи Рубінштейна). Серед учнів: Сергій Рахманінов, Олександр Скрябін, Микола Метнер, Рейнгольд Глієр, Костянтин Ігумнов, Г. Е. Конюс, Б. Л. Яворський, Павло Гайда.

Особисте життя

Сергій Танєєв був гомосексуалом.^[8]

Танєєв був найдовіренішим музикантом серед друзів Петра Чайковського.^[9] У них були романтичні стосунки, які тривали до смерті Чайковського.^[10]

Твори

• Опера «Орестея», перша виста́ва — 1895 рік, Санкт-Петербург;
• Кантати «Іоанн Дамаскин», «По прочитанні псалма»;
• 4 симфонії (1874—1898), увертюри, концерт для фортепіано з оркестром;
• Камерно-інструментальні ансамблі (20) — тріо (в тому числі фортепіанне, 1908), струнні квартети, квінтети (в тому числі фортепіанний, 1911);
• Для фортепіано — Прелюдія й фуга, etc.;
• Хори a cappella: «Восход солнца», «Посмотри какая мгла», «Развалину башни»;
• Камерно-вокальні ансамблі для голосу аcapella у супроводі фортепіано;
• 55 романсів.