Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Темза
річка на півдні Англії З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Те́мза (англ. Thames [ˈtɛmz], лат. Tamesis, у межах Оксфорду також А́йзіс[en], та Тайдвей[en] від гирла до Теддінгтон-лок[en]) — річка на півдні Англії, один з найбільших водних шляхів в Англії. Маючи 346 км завдовжки, це найдовша річка в Англії, і друга за довжиною у Сполученому Королівстві після річки Северн.
Бере початок на височині Котсволд, протікає в межах Лондона, впадає в Північне море, утворюючи Естуарій Темзи. Ширина річки в межах Лондона 200—250 м, ширина естуарію від 650 м (біля східної околиці Лондона) до 16 км (поблизу гирла). Дренує весь Великий Лондон.[1] Живлення дощове. Середні витрати води в низов'ях 260 м³/сек, максимальні — взимку.
Судноплавна майже по всій течії; невеликі баржі доходять до міста Лечлейд (311 км від гирла). До Лондона підіймаються судна водотоннажністю до 800 т, а океанські судна доходять до міста Тілбері.
На Темзі — столиця Великої Британії місто Лондон, міста Оксфорд та Редінг.
Налічують 38 приток Темзи. Головні з яких такі: Черн, Ліч, Коул, Колн, Віндраш, Евелоуд, Черуелл, Ок, Тейм, Пенг, Кеннет, Лоддон, Коулн, Уей, Моул, Брент, Уендл, Еффра, Уестборн, Фліт, Рейвенсборн (Дептфорд-крик), Лі, Дарент, Інгреборн.
На Темзі регулярно проводиться Королівська регата Генлі[en]
Remove ads
Походження назви
Гідронім Темза походить від кельтської назви цієї річки - Tamesas (від пракельт. * Tamēssa)[2], записаного латиною як Tamesis і відбитого в сучасній валлійській Tafwys «Темза». Назва імовірно позначає «темна» і порівнюється з (праслов'янським *tĭmĭnŭ), литовським tamsi "темний", латвійським tumsa «темрява», санскрит тамас та велльським tywyll «темрява» (пракельт *temeslos) та середньоірл teimen «темно-сірий».[2]
Інші гіпотези[3] зводять назву річки до невідомого доїндоєвропейського субстрату (можливо, близькому піктській мові), або до докельтського індоєвропейського кореню * tã- «танути»[4] (звідси Темза — букв. «Тала», порівняй численні назви річок типу Талиця).
Remove ads
Канали
Два магістральні канали сполучають річку з іншими річковими басейнами: канал Кеннет — Ейвон (від Редінга до Бата) та канал Гранд-Юніон (Лондон — Мідлендс). Гранд-Юніон фактично дублює попередній вузький та звивистий Оксфордський канал, який також залишається відкритим як популярний мальовничий рекреаційний маршрут. Ще три канали не використовуються, але перебувають на різних стадіях реконструкції: канал Темза — Северн[en] (через Страуд), який діяв до 1927 р. (до західного узбережжя Англії), канал Вей — Арун[en] до Літтлгемптона[en], який діяв до 1871 (до південного узбережжя), а також канал Вілтс — Беркс[en].
Remove ads
Опис
Узагальнити
Перспектива
Зазвичай офіційним джерелом Темзи вважають Темза-Гід[en], що знаходиться приблизно за 1,2 км[5] на північ від парафіяльної церкви Кембл[en] на півдні Глостершира, неподалік від міста Сайренсестер, у Котсволді[6].
Проте Севен-Спрінгз[en] біля Челтнем, де має виток Черн[en] (що подається в Темзу біля Криклейда), також іноді називають джерелом Темзи[7][8], оскільки це місце знаходиться найдальше від гирла, і додає 23 км до довжини річки. У Севен-Спрінгз над джерелом є камінь з латинським гекзаметричним написом "Hic tuus o Tamesine pater septemgeminus fons", що означає "Ось, отче Темзе, [це] ваше семикратне джерело".[9]
Рівень моря
Дослідження осаду на глибині до 10 м, зібрані Британською геологічною службою з берегів Тайдвей, містять геохімічну інформацію та скам’янілі рештки, які забезпечують 10 000-річний запис змін рівня моря[10]. Згідно досліджень рівень моря у гирлі Темзи піднявся більш ніж на 30 м з часів голоцену зі швидкістю приблизно 5–6 мм/рік у період 10 000 - 6 000 років тому.[10] Підйом рівня моря різко зменшився, коли льодовик припинив танути 4000 років тому. З початку 20 століття темпи підвищення рівня моря коливаються у межах 1,22 — 2,14 мм/рік.[10]
Сточище та притоки
Сточище Темзи, разом зі сточищем Медуей — 16 130 км²[11]
Верхня течія
Поточки, канали та річки на площі 3842 9951 км²[12] зливаючись, утворюють 38 основних приток, що живлять Темзу між її джерелом та Теддінгтон-Лок.
Провідні притоки Темзи на цій дільниці: Черн[en], Ліч[en], Коул[en], Рей[en], Кольн[en], Віндраш[en], Евенлод[en], Чарвелл, Ок[en], Теїм[en], Панг[en], Кеннет, Лоддон[en], Кольн[en], Вей[en] та Моль[en]. Варто відзначити два штучних річища: Лонгфорд[en] та Джубілі[en], яке побудовано між Мейденхедом та Віндзором для запобігання повеням і завершено в 2002 році[13][14] та три канали, що перетинають цю дільницю: Оксфордський канал, канал Кеннет — Ейвон та Вей — Гоодалмінг Навігейшн[en].
Нижня течія
Нижче Теддінгтон-лок (89 км вище від лиману Темзи) річка зазнає припливної активності з Північного моря.
Основними притоками Темзи на цій дільниці є: Брент[en], Вондл[en], Еффра[en], Вестборн[en], Фліт[en], Рейвенсборн[en] (нижня течія має назву Дептфорд-Крік), Леа (нижня течія має назву Бов-Крік[en]), Родінг[en], Дарент[en] та Інгребурн[en]. У Лондоні вода трохи солонувата, через те що є сумішшю морської та прісної води.
Ця частина річки знаходиться під управлінням порту Лондона. Загроза повені тут походить від припливів та сильних нагонів з Північного моря, бар'єр Темзи був побудований у 1980-х роках, щоб захистити Лондон від цього ризику.
Нор[en] - мілина, що позначає гирло лиману Темзи, де Темза впадає у Північне море.
Острови
Річка Темза має понад 80 островів, від великих болотних угідь островів Шеппі[en] та Канві[en] до невеликих острівців вкритих деревами: острів Роуз[en] в Оксфордширі та Гедпаїл-Ейот[en] у Беркширі.
Варто відзначити, що Вестмінстерське абатство та Вестмінстерський палац були побудовані на острові Торні[en].
Геологічна та топографічна історія
Згідно досліджень вік Темзи що найменше 58 млн років, вона висліджується з танетського ярусу пізньої епохи палеоцену[15]. До приблизно 500 000 років тому Темза текла через Оксфордшир, далі річище повертало на північний схід через Гартфордшир та Східну Англію та досягала Північного моря біля сучасного Іпсвіча.[16]
У цей час верхів’я річкової мережі були у Західному Мідленді, та дренували гори Бервін[en] у Північному Уельсі[en]. Потоки та річки, як Брент[en], Кольн-Брук[en] та Стамфорд-Брук[en] або впадали до тодішньої річки Темзи, або скидали воду в море сучасним річищем Темзи.
Близько 450 000 років тому (англійський ярус[en]), під час льодовикового максимуму плейстоцену, найпівденніша частина льодовикового фронту досягла Горнчерча[en] у східному Лондоні[17]. Льодовик заблокував річку у Гартфордширі, що призвело до утворення великих льодовикових озер, які врешті-решт розпочали скидання води новим річищем. Повторне просування льодовику відсувало річище на південь, утворюючи западину Сент-Олбанс.[18]
Нове річище прямувало через Беркшир та Лондон, після чого річка знову поверталася до свого початкового річища у південному Ессексі, поблизу теперішнього лиману річки Блеквотер[en]. Тут річка впадала у велике прісноводне озеро що знаходилось на півдні басену сьогоденного Північного моря, на південь від Доггерленду. Скидання надлишку води з цього озера спричинило утворення річки Ла-Манш, а згодом і утворення Дуврської протоки між сучасною Британією та Францією. Подальший розвиток призвів до продовження річища, яким річка скидає воду сьогодні.[18]
Підмурівок Еїлсбері-веїл[en] головним чином складається з глини та крейди, які утворилися наприкінці льодовикового періоду і свого часу знаходились під Прото-Темзою[en]. У цей час утворилися величезні підземні запаси води, які роблять рівень води вище середнього в Ейлсбері-веїл.[19]
Льодовиковий період
Останнє просування Скандинавського льодовикового щита, охопило значну частину північно-західного Мідлсексу і, нарешті, змусило Прото-Темзу текти приблизно своїм нинішнім річищем. Під час останнього льодовикового максимуму, приблизно 20000 р. до н.е., Британія була з'єднана з материковою Європою великим суходолом — Доггерлендом, на півдні басейну Північного моря. В цей час Темза не текла до Доггерленду, а текла на південь від східного узбережжя Ессекса, де вона впадала у прото-дельту Рейн – Маас – Шельда[18]. Ці річки утворили єдину річку - Ла-Манш (Fleuve Manche) - яка текла через Дуврську протоку і впадала в Атлантичний океан на заході нинішнього Ла-Маншу.
Льодовик, зупинився біля сучасного Фінчлі[en], морена утворила Долліс-Гілл[en] та Хангер-Гілл[en]. Потік талої води хлинув крізь Фінчлі-геп[en] на південь до нового річища Темзи, під час цієї повені була вирізана долина Брент [20]
Remove ads
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads