Тенюх Ігор Йосипович

Ігор Йосипович Тенюх (нар. 23 травня 1958, Стрий, Львівська область, Українська РСР) — український флотоводець та політик, адмірал України (з квітня 2010) у відставці, командувач ВМС України (березень 2006 — березень 2010), член ВО «Свобода» (з 2012)^[1]. З 27 лютого по 25 березня 2014 виконував обов'язки міністра оборони України^[2].

Ігор Тенюх
Ігор Тенюх
В.о. міністра оборони України
27 лютого 2014 — 25 березня 2014
Президент	Олександр Турчинов (в.о.)
Прем'єр-міністр	Арсеній Яценюк
Попередник	Павло Лебедєв як міністр оборони України; Володимир Замана як уповноважений по контролю за діяльністю Міністерства оборони України
Наступник	Михайло Коваль
Командувач ВМС України
березень 2006 — березень 2010
Президент	Віктор Ющенко
Попередник	Ігор Князь
Наступник	Віктор Максимов
Народився	23 травня 1958(1958-05-23) (67 років) Стрий, Львівська область, Українська РСР, СРСР
Відомий як	адмірал, міністр
Громадянство	Україна
Національність	українець
Alma mater	Санкт-Петербурзький військово-морський інститут
Політична партія	Всеукраїнське об'єднання «Свобода»
Діти	2 доньки
Звання	Адмірал
Нагороди	Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Медаль «За військову службу Україні» Відзнака «Знак пошани» (Міністерство оборони України) Відзнака «Ветеран військової служби» (Міністерство оборони України) Медаль «10 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України) Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України) Медаль «70 років Збройних Сил СРСР» Медаль «За бездоганну службу» II ст. (СРСР) Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР) Пам'ятний знак «5 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
tenyuh.openua.net
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

• У 1982 завершив навчання у Ленінградському вищому військово-морському училищі імені М. В. Фрунзе.
• З 1982 — командир мінно-торпедної бойової частини корабля ВМФ СРСР.
• У 1983–1991 — командир рейдового тральщика, командир перегінного екіпажу, старший помічник командира морського тральщика, командир морського тральщика, начальник відділу зберігання озброєння і техніки бази мінного та протичовнового озброєння ВМФ СРСР.
• У 1990–1994 — депутат Севастопольської міськради.
• У 1994 завершив навчання у в Інституті іноземних мов Міністерства оборони США (м. Монтерей).
• У 1991–1995 — старший офіцер відділу забезпечення бойових дій управління ВМС Міністерства оборони України, начальник відділу напрямків управління ВМС Головного штабу ЗС України, начальник відділу напрямків Головного оперативного управління Генштабу ЗС України.
• У 1997 — завершив навчання у Академії Збройних Сил України на факультеті підготовки фахівців оперативно-стратегічного рівня.
• У 1997–2005 — командир 1-ї бригади надводних кораблів, керівник організаційної групи з формування ескадри різнорідних сил, командир ескадри різнорідних сил ВМС України. Активний учасник Помаранчевої революції.
• Виконувач обов'язків командувача Спільної чорноморської групи військово-морської співпраці «BlackSeaFOR» (2002).
• З листопада 2004 до січня 2005 — член Комітету національного порятунку.
• З листопада 2005 — заступник начальника Генштабу ЗС України.
• Від червня 2006 — віцеадмірал^[3].
• Від березня 2006 до березня 2010 — командувач ВМС України^[4][5].
• Від 2008 — адмірал^[6].
• В квітні 2010 звільнений Президентом України Віктор Янукович з військової служби^[7].
• З 27 лютого 2014 до 25 березня 2014 — виконувач обов'язків Міністра оборони України в уряді Арсенія Яценюка^[8][9]. Рішення про відставку було прийняте після критики в ефірі «1+1», висловленої майором Олексієм Нікіфоровим, заступником командира керченського батальйону морської піхоти.

Родина

Одружений, має двох доньок.

Нагороди

• Орден «За заслуги» III ст. (20 серпня 2007).^[10]
• Медаль «За військову службу Україні» (23 листопада 1998).^[11]
• Відзнаки Міністерства оборони України — «Знак пошани», «Ветеран військової служби», медалі «10 років Збройним Силам України», «15 років Збройним Силам України», пам'ятний знак «5 років Збройним Силам України».