Теплов Григорій Миколайович

Григо́рій Микола́йович Тепло́в (1711–1779) —російський філософ-енциклопедист, письменник, поет, художник, музикант, композитор, перекладач, економіст, значний державний та громадський діяч за правління Катерини II. Сенатор, таємний радник, камергер, почесний опікун, ад'юнкт Петербурзької акакдемії наук.

Теплов Григорій Миколайович
Народився	20 листопада (1 грудня) 1717 або 1 грудня 1716(1716-12-01)[1]  Псков, Санкт-Петербурзька губернія, Московське царство
Помер	30 березня (10 квітня) 1779 або 10 квітня 1779(1779-04-10)[1]  Санкт-Петербург, Російська імперія
Поховання	Лазарівське кладовище (Санкт-Петербург)
Країна	Російська імперія
Діяльність	композитор, філософ, письменник, поет, перекладач, політик
Галузь	філософія[2], література[2], політика[2] і музика[2]
Alma mater	Санкт-Петербурзька духовна семінарія
Знання мов	російська[2]
Членство	Петербурзька академія наук
Рід	Q4455298?
Діти	Aleksey Teplovd
Роботи у Вікіджерелах  Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Був вихователем молодого Кирила Розумовського і їздив з ним за кордон у 1740-х. Коли Кирило Розумовський став гетьманом, Теплов був його дорадником і наглядав за його маєтками.

Брав участь у державному перевороті 1762 року на боці Катерини II і став її статс-секретарем, а потім сенатором. Теплова вважають автором «Записки о непорядках в Малороссии» (опублікована повністю М. Василенком у «Записках Українського наукового товариства» у Києві, т. IX, 1909) з гострою критикою політичних і соціально-економічних відносин Гетьманщини, що відіграла певну роль в її ліквідації в 1764.

Особисте життя

За спогадами Казанови, Теплов оточував себе молодими вродливими чоловіками приємної зовнішності^[3], принаймні деякі з яких мали відверто гомосексуальні нахили^[4]. 1763 року дев'ятеро молодих слуг-кріпаків Теплова поскаржилися цариці Катерині на те, що протягом шести років той примушував їх до сексу з ним. Проте, за рішенням Катерини ІІ, справа про «мужолозтво» Теплова, що збереглася в архіві таємної експедиції, була припинена, а скаржників було заслано на військову службу до Сибіру із суворою забороною комусь про неї розповідати.^[5][6]

Сім'я

М. Г. Теплова в маскарадному костюмі алегорії Америки. Художник Жан де Самсуа, 1756 рік

Теплов бул одружений двічі:

1. Перша дружина: Єлизавета Марківна N, шведка за походженням (? - 1752, Глухів). Померла після родів другої доньки. Діти від першого шлюбу:
   • Анна Григорівна Неплюєва (17.12.1749, С.-Петербург — 1823), фрейліна великої княгині Катерини Олексіївни. Була заміжня за полковником, членом Малоросійської колегії, згодом орловським цивільним губернатором, сенатором, таємним радником Семеном Олександровичем Неплюєвим (1744—1804).
   • Єлизавета Григорівна Демидова (1752, Глухів — після 1779), була заміжня за бригадиром Іваном Івановичем Демидовим, сином промисловця Івана Микитовича Демидова. Їх син - генерал від інфантерії Микола Іванович Демидов.
2. Друга дружина з 1752 року Мотрона Герасимівна Демешко-Стрешенцова (173?—9.04.1793), донька бунчукового товариша Київського полку Герасима Дем'яновича Демешка-Стрешенцова, двоюрідна сестра гетьмана К. Г. Розумовського. За свідченням імператриці Катерини II, в 1756—1757 роках в Мотрону Теплову був закоханий великий князь Петро Федорович, але їх зв'язок тривав недовго. В 1776 році вона покинула чоловіка й дітей і повернулась жити в Україну. Діти від другого шлюбу:
   • Марія Григорівна, заміжня за полковником В. І. Чаадаєвим, поміщиком Муромського повіту Владимирського намісництва.
   • Наталія Григорівна, заміжня за польським шляхтичем гербу Шалава Миколаєм Юзефовичем Ледоховським, старостою Володимирським (1775), капітаном коронної армії і національної кавалерії (1787), депутатом Великого сейму Речі Посполитої (1788-1792), останнім каштеляном Любачева (1792-1795), сенатором Речі Посполитої (1792-1795), кавалером польського ордену Святого Станіслава (1779).
   • Олексій Григорович (26.04.1754—11.08.1826), київський цивільний губернатор, таємний радник, сенатор, орловський губернський предводитель дворянства. Йго донька — Катерина — дружина декабриста Захара Григоровича Чернишова.