Толкачов Ілля Зіновійович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Толкачов.

Ілля Зіновійович Толкачо́в (6 серпня 1944, Київ — 30 вересня 2007, Київ) — український художник; член «Об'єднання молодих художників та мистецтвознавців при Спілці художників СРСР» з 1976 року, Спілки радянських художників України з 1982 року та творчого об'єднання Київських художників-монументалістів «Погляд» з 1990 року^[1]. Син художника Зіновія Толкачова^[2], брат художниці Анелі Толкачової, чоловік художниці Наталії Болдирєвої^[3], батько художниці Олени Толкачової^[1].

Толкачов Ілля Зіновійович
Народження	6 серпня 1944(1944-08-06)  Київ, Українська РСР, СРСР
Смерть	30 вересня 2007(2007-09-30) (63 роки)
	Київ, Україна
Країна	СРСР  Україна
Навчання	Республіканська художня школа імені Тараса Шевченка (1962) і Київський державний художній інститут (1971)
Вчитель	Яблонська Тетяна Нилівна, Штільман Ілля Нісонович, Костецький Володимир Миколайович і Забашта Василь Іванович
Діяльність	художник
Член	Спілка радянських художників України
Батько	Толкачов Зіновій Шендерович
У шлюбі з	Болдирєва Наталія Володимирівна
Діти	Толкачова Олена Іллівна
Брати, сестри	Толкачова Анель Зіновіївна
Роботи в колекції	Донецький обласний художній музей, Національний музей медицини України, Педагогічний музей України і Ізмаїльський історико-краєзнавчий музей Придунав'я

З біографії

Народився 6 серпня 1944 року в місті Києві (нині Україна). У 1962 році закінчив Київську художню середню школу імені Тараса Шевченка, у 1971 році — Київський державний художній інститут, де навчався у Тетяни Яблонської, Іллі Штільмана, Володимира Костецького, Василя Забашти^[1].

Мешкав у Києві в будинку на провулку Бастіонному № 9, квартира 62^[4]. Помер у Києві^[1] 30 вересня 2007 року^[2].

Творчість

Працював в галузях монументального і станкового живопису, станкової графіки. Серед робіт^[1]:

• живописні триптихи «Сестри», «Рожава», «Прип'ять», «Бражинка» (всі 1989), «Матері» (1989)^[1];
• живописна серія «Спогади про інститут» (1995);
• графічні серії «Музика», «Чорна кава», «Лікарня»^[2].

монументальні роботи

• розписи
  • на комбінаті харчування київського заводу імені Артема в Києві (1981);
  • енкавстика «Арістотель, Песталоцці, Оуен, Ушинський, Шевченко» у Педагогічному музеї України (1989)^[5];
  • в Ізмаїльському історико-краєзнавчому музеї Придунав'я (1993);
• мозаїки
  • «Міф» на фасаді Палацу культури «Дружба» у Чернігові (1982)^[5];
  • флорентійська мозаїка «Пошта» у будинку Лівобережного поштамту у Києві (1995—1997);
• вітражі
  • «Асклепій, Гієна, Панацея» в Національному музеї медицини України в Києві (1982)^[5];
  • в Інституті кібернетики імені Віктора Глушкова (1990);
  • «Тіло і душа» у Палаці культури імені Лесі Українки (1985, Новоград-Волинський)^[5].

Брав участь у всесоюзних, республіканських та закордонних виставках з 1976 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 1998, 1999 та 2008, 2009 (посмертні) роках^[1].

Роботи зберігаються у Донецькому художньому музеї, у фондах Міністерства культури та інформаційної політики України та Національної спілки художників України, у приватних збірках України, Росії, Бельгії, Канади, Франції^[1].