Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Транспорт Німеччини
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Транспорт Німеччини представлений автомобільним 
, залізничним , повітряним , водним (морським, річковим і озерним) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 357 022 км² (63-тє місце у світі)[1]. Форма території країни — складна; максимальна дистанція з півночі на південь — 870 км, зі сходу на захід — 630 км[2][3]. Географічне положення Німеччини дозволяє країні контролювати сухопутні, річкові й повітряні транспортні шляхи між країнами Західної, Північної, Центральної та Східної Європи; морські транспортні коридори між акваторіями Балтійського і Північного морів (Кільським каналом)[4].
Remove ads
Історія становлення і розвитку
Автомобільний
Загальна довжина автошляхів у Німеччині, станом на 2012 рік, дорівнює 645 000 км із твердим покриттям (12 800 км швидкісних автомагістралей) (12-те місце у світі)[1].
Карта-схема автобанів Німеччини
Карта-схема індексів номерних знаків автомобілів
Залізничний
Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 43 468 км (6-те місце у світі), з яких 43 209 км стандартної 1435-мм колії (19 973 км електрифіковано), 220 км вузької 1000-мм колії (79 км електрифіковано), 15 км вузької 900-мм колії, 24 км вузької 750-мм колії[1].
Карта-схема залізниць Німеччини
Повітряний
Узагальнити
Перспектива
У країні, станом на 2013 рік, діє 539 аеропортів (13-те місце у світі), з них 318 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 221 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття):
- довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 14 (0);
- від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 49 (0);
- від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 60 (1);
- від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 70 (35);
- коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 125 (185)[1].
У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 20 авіапідприємств, які оперують 1,113 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 115,5 млн осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 6,98 млрд тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1].
У країні, станом на 2013 рік, споруджено і діє 23 гелікоптерних майданчиків[1].
Карта найбільших аеропортів Німеччини
Карта-схема повітряних перевезень
Німеччина є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — D, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[1][5]. Аеропорти Німеччини мають літерний код ІКАО, що починається з — ED[1].
Remove ads
Водний
Узагальнити
Перспектива
Морський
Головні морські порти країни: Росток на Балтійському морі, Вільгельмсгафен на Північному. Нафтові термінали: Брюнсбютель. Річний вантажообіг контейнерних терміналів (дані за 2011 рік): Бремен-Бремергафен — 5,91 млн, Гамбург — 9,01 млн контейнерів (TEU)[1]. СПГ-термінали для імпорту скрапленого природного газу діють у портах: Гамбург.
Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 427 морських суден з тоннажем більшим за 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (24-те місце у світі), з яких: ліхтеровозів — 2, балкерів — 6, суховантажів — 51, інших вантажних суден — 1, танкерів для хімічної продукції — 15, контейнеровозів — 298, газовозів — 6, пасажирських суден — 4, вантажно-пасажирських суден — 24, нафтових танкерів — 10, рефрижераторів — 3, ролкерів — 6, автовозів — 1[1].
Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 6 (Фінляндії — 3, Нідерландів — 1, Швейцарії — 2); зареєстровані під прапорами інших країн — 3420 (Антигуа і Барбуди — 1094, Австралії — 2, Багамських Островів — 30, Бермудських Островів — 14, Бразилії — 6, Болгарії — 12, М'янми — 1, Кайманових Островів — 3, Островів Кука — 1, Кюрасао — 25, Кіпру — 192, Данії — 9, Домініки — 5, Естонії — 1, Франції — 1, Гібралтару — 123, Гонконгу — 10, Острову Мен — 56, Ямайки — 10, Ліберії — 1185, Люксембургу — 9, Мальти — 135, Маршаллових Островів — 248, Марокко — 1, Нідерландів — 86, Нової Зеландії — 2, Панами — 24, Папуа — Нової Гвінеї — 1, Філіппінам — 2, Португалії — 14, Сент-Вінсенту і Гренадин — 3, Сінгапуру — 32, Словаччини — 3, Іспанії — 4, Шрі-Ланки — 8, Швеції — 3, Великої Британії — 59, Сполучених Штатів Америки — 5, Венесуели — 1)[1].
Річковий
Загальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів, доступних для суден з дедвейтом понад 500 тонн, 2012 року становила 7 467 км (18-те місце у світі)[1]. Головні водні транспортні артерії країни: Рейн з притоками Мозель і Майн, Везер, Емс, Ельба, Одер і Дунай поєднані густою мережею каналів, що сполучають Північне, Балтійське і Чорне моря.
Головні річкові порти країни: Бремен на Везері; Бремергафен на Гесті; Дуйсбург, Карлсруе і Дюссельдорф на Рейні; Брюнсбютель і Гамбург на Ельбі; Любек на Вакеніцу.
Remove ads
Трубопровідний
Загальна довжина газогонів у Німеччині, станом на 2013 рік, становила 27 тис. км; нафтогонів — 2 826 км; продуктогонів — 4 479 км; водогонів — 8 км[1].
Міський громадський
Карта-схема міських систем громадського транспорту Німеччини, 2008 рік (нім.)
Державне управління
Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство перевезень і цифрової інфраструктури. Станом на 27 січня 2017 року міністерство в уряді Ангели Меркель очолював Александер Добріндт[6].
Див. також
Примітки
Література
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads