Убрус (головний убір)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Убрус.

Убру́с (також обрус, плат, рантух, пінка, півка, завійка, рубець, ширінка, ширинка, пелена, оковит, рубова хустка, біл. убрус, зх.-пол. укр. старовіцька хустка, серпанок, рос. убрус, намётка, плат, платок; фата; ширинка, полотнище, полотенце) — архаїчний східнослов'янський головний убір^[1] чи частина головного убору одруженої жінки у вигляді рушника, як правило, білого кольору^[2], багато прикрашеного вишивкою. Укладався навколо голови поверх підубрусника — м'якої шапочки, що закривала волосся, — і зав'язувався під підборіддям, заколювався шпильками чи його кінці вільно спускали на плечі. Іноді убрус притримували на голові обручем^[3]. Поверх убруса могли надягати хутряну шапку^[4]. У XVII—XVIII століттях відомий у Європейській Росії й Сибіру^[2]. У простих жінок убрус був полотняним, у знатних — шовковим^[5]. У XIX — на початку XX століття майже не зустрічався^[2]. Оксамитні убруси зберігалися в скринях українських селян аж до початку ХХ століття^[6]. На зміну убрусу прийшли очіпок і хустка.

У рушниковому уборі прикрасою виступають китиці й бахроми на кінцях і краях полотнищ. Начільна частина виділяється дорогоцінною вишивкою. Рушниковий убір вважається найбільш архаїчним.

Етимологія

Слово убрус, обрус (д.-рус. убрусъ) походить від прасл. *ubrusъ, *obrusъ, що являє собою префіксальне утворення із префіксами o-, u- від кореня *brus-, який зберігся в староцерк.-слов. брысати («прибирати»), бръснѫти («стерти»), церк.-слов. брусити («гладити, точити»), пор. брус^[7]. На думку М. Фасмера, первісне значення — «рушник, утирач». Слова зі схожими значеннями є і в південнослов'янських і західнослов'янських мовах: староцерк.-слов. оуброусъ, болг. убрус («хустка, рушник»), сербохорв. у̀брус, словен. ubrȗs, чеськ. ubrus, словац. і пол. obrus^[8][9].

Опис

Гуцулка зі східних Карпат. 1900 р.

Опис убруса, зроблений Павлом Мельниковим-Печорським у 1881 році^[10]:

Убрус — головний убір заміжніх жінок, зі шовкової тканини, переважно — тафти; кінці убруса (застінки), що висіли по боках голови, гаптувалися золотом і бували унизані перлами й маленькими дробницями (золоті дощечки). Оригінальний текст (рос.) [Убрус — головной убор замужних женщин, из шелковой ткани, большею частью — тафты; концы убруса (застенки), висевшие по сторонам головы, вышивались золотом и бывали унизаны жемчугами и маленькими дробницами (золотые дощечки). ] Помилка: {{Lang}}: текст вже має курсивний шрифт (допомога)

Убрус являє собою прямокутне полотнище 2 метри в довжину й 40—50 см в ширину. Матеріал залежав від заможності власниці. Найбільш поширений варіант — прикрашене вишивкою чи облямівкою лляне полотно чи інша щільна тканина. Знатні жінки носили убрус з білого чи червоного полотна або парчі. Часто поверх нього надягалася маленька шапочка з декором з тканини чи хутра.

В «Українській малій енциклопедії» Є. Онацького убрус описується як головний убір на Волині з широкого полотна 1,5-2 м завдовжки, кінці якого вільно звисають на плечі^[11].

• 
  Убір подружжя Святослава на мініатюрі до Ізборника Святослава 1073 р.
• 
  Убрус. Фрагмент иконы «Деісус і новгородці на молитві». XV століття
• 
  В. І. Суриков, етюд до картини «Бояриня Морозова». ДТГ
• 
  Традиційний жіночий головний убір гуцулів, Україна
• 
  Традиційний жіночий головний убір Львівської області, Україна
• 
  Традиційний жіночий головний убір Черкаської області, Україна
• 
  Традиційний жіночий головний убір Рівненської області, Україна
• 
  Традиційний жіночий головний убір Рівненської області, Україна
• 
  Убрус цариці. Середина XVI століття, шовк, перли, шиття; срібло, тиснення. ДТГ

Способи пов'язування

Первісно одним кінцем тканини обв'язували голову й сколювали шпильками під підборіддям. Другий прикрашений край лягав на плече. Пізніше убрус набув трикутної форми, його кінці сколювалися під підборіддям і зав'язувалися невеликим вузлом на верхній частині голови, тобто «головкою». Під подборіддям вузол стали зав'язувати на початку XIX століття, можливо, ця традиція прийшла з Німеччини. Траплялися також варіанти пов'язування на тімені^[12].