Феклістов Олександр Васильович

Олександр Васильович Феклістов (рос. Алекса́ндр Васи́льевич Фекли́стов; нар. 7 грудня 1955, Ленінград, РРФСР, СРСР) — радянський і російський актор театру і кіно, режисер, сценарист. Живе і працює в Іспанії, в Барселоні.

Олександр Феклістов
Ім'я при народженні	Олександр Васильович Феклістов
Народився	7 грудня 1955(1955-12-07) (69 років) Ленінград, РРФСР, СРСР
Громадянство	Росія
Діяльність	актор театру, кіноактор, актор, кінорежисер, сценарист
Alma mater	Школа-студія МХАТ (1982)
Роки діяльності	1982 — тепер. час
IMDb	nm0270876
Нагороди та премії
Театральна премія «Чайка»d
Олександр Феклістов у Вікісховищі

Життєпис

У 1982 закінчив Школу-студію МХАТ (курс О. Єфремова), з 1982 — актор МХАТу. У 1984 дебютував у кіно у фільмі Олексія Симонова «Загін». У 1989 закінчив Московський Художній театр імені А. П. Чехова). У 1988 перейшов у студію «Людина», був одним з організаторів П'ятої студії МХАТ. У 1995 повернувся в Художній театр, де грав у виставі «Любов у Криму», у 2001 вийшов зі складу трупи театру.

Грав у виставах в театральному агентстві «БОГІС» і в театрі «Сатирикон».

Одружений, має трьох дітей.

Громадянська позиція

У березні 2014 року підписав лист «Ми з Вами!» на підтримку України^[1].

У 2022 році засудив російське вторгнення в Україну. У квітні 2022 року записав відеозвернення до українців^[2].

У 2023 році емігрував з Росії до Іспанії.

Фільмографія

• «Співучасники» (1983, Крилович, подільник Тредубенка)
• «Загін» (1984, Доронін)
• «Хто сильніший за нього» (1984, Пєночкін, сусід Копилова)
• «Найкраща дорога нашого життя» (1984, Володимир Гордєєв, бригадир)
• «Перед самим собою» (1985, Гліб Шубников, чоловік Тамари)
• «Батальйони просять вогню» (1985, сержант Єлютін)
• «Дивна історія доктора Джекіла і містера Хайда» (1985, містер Хайд)
• «Плюмбум, або Небезпечна гра» (1986, Роман Іванович (Сивий)
• «Льотна пригода» (1986, Сашко, пілот, друг Віктора Росанова)
• «Сад бажань» (1987, Павло)
• «Шура і Просвірняк» (1987, Віктор Просвірняк)
• «Стукач» (1988, Вадим Олександрович Лаптєв)
• «Батьки» (1988, Анатолій, колишній однокашник Новикова)
• «Ці... три вірні карти...» (1988, Герман)
• «Бенкети Валтасара, або Ніч зі Сталіним» (1989, Сандро з Чегема)
• «Процес» (1989, Микола Жильцов)
• «Любов з привілеями» (1989, Лев Петрович, звільнений лікар Кожем'якіна)
• «Зламане світло» (1990, Вадим)
• «Анна Карамазофф» (1991, Олександр Васильович)
• «Червоний острів» (1991, Сергій Поляков / Мольєр)
• «Ближнє коло» (1991, Большаков)
• «Рік собаки» (1994, Лобанов)
• «Петербурзькі таємниці» (1994—1998, Платон Олексійович Загурський («Розв'язка „Петербурзьких таємниць“»)
• «День народження Буржуя» (1999, слідчий Борихін)
• «У серпні 44-го…» (2000, підполковник Поляков)
• «З полум'я і світла» (2006, Василь Ілляшенков, мер П'ятигорська)
• «Золото Кольджата» (2007,
• «Залюднений острів» (2008, Дівер)
• «День залежності» (2008, Україна)
• «Свати 4» (2010, Олександр Олександрович Беркович, проректор, пізніше ректор інституту, колега Юрія Анатолійовича)
• «Свати 5» (2011, Олександр Олександрович Беркович, проректор, пізніше ректор інституту, колега Юрія Анатолійовича)
• «Ялта-45» (2011, Федотов, комісар 3-го рангу НКДБ СРСР)
• «Свати 6» (2012, Олександр Олександрович Беркович, проректор, пізніше ректор інституту, колега Юрія Анатолійовича)
• «Поки станиця спить» (2013, телесеріал; Максимиллиан Горюхін, актор)
• «Збережи моє мовлення назавжди» (2015, документально-ігровий фільм; Олександр Фадєєв / Володимир Ставський — закадровий текст)
• «Родичі» (2016, телесеріал, Україна; Михайло Іванович, батько братів)
• «NO-ONE» (2018, Україна—Ізраїль; Іван давній друг генерала)
• та інші