Фоєрберг Шарль Ісакович

Шарль Ісакович Фоєрберг (18 листопада 1944, м. Чернівці — 13 вересня 2014, м. Київ) — український актор театру ляльок, провідний майстер сцени, Заслужений артист України (1994), педагог, член Міжнародного Союзу лялькових театрів UNIMA-Україна^[1], лауреат премії «Київська пектораль».

Шарль Фоєрберг
Ім'я при народженні	Шарль Ісакович Фоєрберг
Народився	18 листопада 1944(1944-11-18)  Чернівці, Українська РСР, СРСР
Помер	13 вересня 2014(2014-09-13) (69 років)  Київ, Україна
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	актор театру, театральний педагог
Заклад	Донецький обласний театр ляльок Харківський театр ляльок Київський муніципальний театр ляльок
Членство	UNIMA
Роки активності	1963 — 2014
Напрямок	театр ляльок
Нагороди	Заслужений артист України

Життєпис

Народився й виріс у Чернівцях. Батько загинув на фронті, мати — Регіна Сумирівна Фоєрберг — виховувала синів одна^[2]. Тяга до театру проявилася в юному віці й багаторазово посилилася під час гастролей в місті театру ляльок Сергія Образцова, коли відбулося його знайомство з Зіновієм Гердтом^[3]. Шарль в Чернівцях грав у самодіяльному театрі ляльок під керівництвом Берти Іллівни Брандман, навчався у трикотажному ПТУ, читав вірші народному артисту СРСР Дмитру Журавльову в холі готелю…^[2]. Про своє «рідкісне» для Чернівців ім'я говорив, що маму звали Регіна, тітку — Сабіна, бабусю — Жанетта, внука — Фред. При цьому, французьке ім'я Шарль його тітонька вимовляла на німецький манер — «Шарлі»^[3].

Першим режисером Шарля Фоєрберга став Сергій Єфремов. Їх спільний творчий шлях почався в Чернівцях в самодіяльному театрі, згодом, 1963 року, від нього отримав запрошення на роботу у [Донецький академічний обласний театр ляльок|Донецькому державному театрі ляльок]]^[4]. Дебют відбувся 18 листопада, в день народження, у виставі «Телевізор доктора Айболита» на сцені Палацу металургів міста Єнакієве^[2]. Працюючи на професійній сцені, Шарль Фоєрберг розкрився «як актор дивовижної чарівності, майстер імпровізації, що полонив публіку творчою фантазією та дотепністю. Шарль Фоєрберг — актор школи вистави»^[5].

З 1963 по 1972 роки працював в Донецькому обласному театрі ляльок, де входив в основний кістяк акторського складу театру^[6], потім у Харківському театрі ляльок під керівництвом Віктора Афанасьєва. Спільно з Елеонорою Смирновою випускав курс лялькарів у Харківському інституті мистецтв ім. І. Котляревського^[4].

Могила Шарля Фоєрберга, Байкове кладовище

1982 року Шарль Фоєрберг переїхав з Харкова до Києва, де почав працювати у новоутвореному Київському міському театрі ляльок під керівництвом заслуженого артиста України Сергія Єфремова^[3][5]. Спершу працював актором, відтак 19 років поєднував акторство із посадою заступника директора театру^[7][3]. Із моновиставою «Все буде добре», яку Шарль грав різними мовами, серед яких українська, німецька, угорська, гастролював у Німеччині, Швейцарії, Австрії, Угорщині, Польщі, Португалії, Мексиці^[3].

Помер від серцевого нападу 13 вересня 2014 року в Києві після закінчення Всеукраїнського фестивалю театрів ляльок «Прем'єри сезону»^[8]. Був кремований, прах похований в колумбарії Байкового кладовища (50°24′53.28″ пн. ш. 30°30′5.53″ сх. д.).

Через півроку після смерті Шарля Фоєрберга, 10 квітня 2015 року, його син, економіст Ігор Знаменський, посеред вулиці вбив заступника директора театру ляльок В'ячеслава Старшинова, якого звинувачував у доведенні до смерті свого батька шляхом звільнення з посади. Знаменський був засуджений до 9 років позбавлення волі. Про причини вбивства та його передісторію пізніше він написав у своїй книзі «Моя сповідь»^[9][10].

Сім'я

• Мати — Регіна Сумирівна Фоєрберг
• Перша дружина — Євгенія Железняк, провідна актриса Донецького академічного обласного театру ляльок. Після 2014-го року залишилася в Донецьку, отримувала нагороди від російської окупаційної влади^[11].
  • Дочка — Ірина Каракаш, заслужена артистка України, провідна актриса Донецького академічного обласного театру ляльок^[12]. Після 2014-го року залишилася в Донецьку, співпрацює з російською окупаційною владою^[13].
• Друга дружина — Світлана Іванівна Фоєрберг
  • Син — Ігор Олександрович Знаменський, економіст, кандидат наук, доцент

Театр

Донецький обласний театр ляльок

• 1963, 18 листопада — «Телевізор доктора Айболита» Сергія Єфремова та Олександр Юдовіч; реж. Сергій Єфремов — лікар Айболить (перша роль)\^[4]
• «Казка про жадібного Сергійка» Софії Прокоф'євої — Жадібність

Харківський театр ляльок

• 1972 — «Чарівна Галатея» Б. Гадора, С. Дарваш; реж. Віктор Афанасьєв^[14]
• 1973 — «Блакитне щеня» У. Гюла; реж. Віктор Афанасьєв^[15]
• 1975 — «Таємничий Гіпопотам» В. Ліфшиця, І. Кічанова; реж. А. Юдовіч — Крокодил^[16]
• 1977 — «Військова таємниця» В. Лебедєва і А. Кирилівського; реж. В. Левченко — Буржуїн^[17]
• 1977 — «Шерлок Холмс проти Агента 007, або Де собака заритий» В. Житницького, В. Левіна; реж. Віктор Афанасьєв^[17]

Київський муніципальний академічний театр ляльок

• 1983 — «Стрибаюча принцеса» Ладислава Дворського; реж. Сергій Єфремов
• 1984 — «Маленький принц» за мотивами однойменної повісті-казки Антуана де Сент-Екзюпері — Король/Честолюбивець/П'яниця
• 1986 — «Ще раз про Червону Шапочку» С. Когана та Сергія Єфремова; реж. Наталія Бучма — Вовк
• 1987 — «Російська сіль» Юрія Сидорова — господар балагану / Старий Чорт / король / Кухар
• 1992 — «Слоненя» Г. Владічіна за мотивами казки Редьярда Кіплінга; реж Наталія Бучма — Павіан
• 1994 — «Все буде добре» моновистава Сергія Єфремова та Ірини Уварової за щоденниками Януша Корчака; реж. Сергій Єфремов^[18]
• 1996 — «Мама для мамонтеня» Діни Непомнящої; реж. Сергій Єфремов — Морж / Лев
• 1998 — «Ворон» Карла Гоцці; реж. Сергій Єфремов]] — Ворон (голос)
• 2000 — «Вінні-Пух» за мотивами казок Алана Мілна; реж. Сергій Єфремов]] — ослик Іа-Іа
• 2002 — «Котячий будинок» Самуїл Маршака; реж. Сергій Єфремов]] — Півень-кавалер
• 2004 — «Кіт у чоботях» М. Шувалова за мотивами казки Шарля Перро; реж. Сергій Єфремов — Кіт у чоботях (голос)
• «Півтори жмені» Наталії Осипової
• «Казка про рибака та рибку» за мотивами однойменної казки Олександра Пушкіна

Інші театри

• «Чарівна калоша» — Мисливець

Нагороди та визнання

• 1994 — Заслужений артист України
• 1994 — Моновистава Шарля Фоєрберг у постановці Сергія Єфремова «Все буде добре» — лауреат премії «Київська пектораль» в категорії «Найкращий спектакль для дітей»
• 2003 — лауреат премії «Київська пектораль» в категорії «За вагомий внесок у театральне мистецтво»^[19][20]