Фішер Дмитро Вільгельмович

Дмитро́ Вільге́льмович Фі́шер (8 березня 1973(19730308) — 5 червня 2022) — український військовослужбовець, полковник ЗСУ, військовий льотчик 1 класу, учасник російсько-української війни, що відзначився і загинув під час російського вторгнення в Україну 2022 року. Герой України (2025, посмертно)^[1].

Дмитро Фішер Фішер Дмитро Вільгельмович
Полковник
Загальна інформація
Народження	8 березня 1973(1973-03-08)
Смерть	5 червня 2022(2022-06-05) (49 років) Пологівський район (Загинув у повітряному бою)
Alma Mater	Чернігівське вище військове авіаційне училище льотчиків (1994) Харківський національний університет Повітряних сил імені Івана Кожедуба (2012) Національний університет оборони України
Ступінь	Магістр
Військова служба
Роки служби	1994—2022
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Повітряні сили
Рід військ	авіація
Формування	40 БрТА  831 БрТА
Війни / битви	Російсько-українська війна Війна на сході України Російське вторгнення в Україну (з 2022)
Командування
заступник командира 40-ї бригади тактичної авіації (з 2017) командир авіаційної ескадрильї 831-ї бригади тактичної авіації повітряного командування «Центр» Повітряних сил ЗС України
Нагороди та відзнаки
Медаль «За військову службу Україні»

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Фішер.

Життєпис

Іменний шеврон Дмитра Фішера

Дмитро Фішер народився 8 березня 1973 року. Після закінчення середньої школи 1990 року вступив до Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків. Того року у льотному училищі відновили навчання на бойових літаках четвертого покоління: почали вивчати МіГ-29. Тому вирішив стати пілотом Су-27. Для цього юний пілот спеціально їздив на базу Су-27 у Миргороді до розподілу, щоб на нього надіслали запит. Тому після закінчення училища 1994 року його відправили саме в Миргород пілотом винищувача Су-27.

2011 року літав на навчаннях «Безпечне небо» як у супроводі, так і для навчання повітряним боям проти F-16^[2].

2012 року закінчив Харківський університет Повітряних Сил України^[3]. 2013-го обіймав посаду командира ланки, потім — командира авіаційної ескадрильї 831-ої бригади тактичної авіації (в/ч 1356) повітряного командування «Центр» Повітряних Сил ЗС України, який базується у Миргороді на Полтавщині.

На самому початку війни з Росією 2014 року льотчик на Су-27 перехопив російський турбогвинтовий літак радіоелектронної розвідки Іл-20, який порушив повітряний простір України південніше Донецька. Тримаючи його у межах видимості, мав запустити ракету, але отримав жорсткий наказ зброю не застосовувати, щоб росіяни не використали це як привід для повномасштабної війни^{[2][4][5][6][7]}.

У серпні 2017 року український пілот на літаку Су-27 демонстрував свою пілотажну програму в польському місті Радом на міжнародному авіаційному показові «International Airshow-2017», отримавши подяку від президента Польщі. Того ж року на британському авіашоу The Royal International Air Tattoo-2017 в складі української команди отримав приз «Найкращий показ фігур вищого пілотажу серед країн, які не є членами НАТО»^[8].

2017 року обіймав посаду заступника командира 40-ї бригади тактичної авіації Повітряних Сил ЗС України^[9][10].

Після повномасштабного вторгнення РФ до України Фішер перебував на передовій, брав участь у звільненні Київщини, Сумщини, Харківщини та о. Зміїний. Загинув 5 червня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу Оріхова Запорізької області. Протягом 1,5 років вважався зниклим безвісти.

На початку лютого 2024-го розвідники спецпідрозділу ГУР евакуювали тіло пілота з місця падіння літака. У березні експертиза ДНК підтвердила особу загиблого льотчика.^[11] 28 березня 2024 року відбулося поховання в Миргороді^[12].

Нагороди

• Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (8 липня 2025, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові^[13].
• Орден Богдана Хмельницького III ст. (7 квітня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[14].
• Медаль «За військову службу Україні» (6 грудня 2013) — за значний особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, зразкове виконання військового обов'язку, високий професіоналізм та з нагоди Дня Збройних Сил України^[15].
• Медаль «За бездоганну службу» III ст. (5 серпня 2016) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку та з нагоди Дня Повітряних Сил Збройних Сил України^[16]