Хабаров Олександр Володимирович

Хабаров Олександр Володимирович (1936 року, с. Малий Мартин, Воронезька область) — радянський російський ґрунтознавець, фізикогеограф, засновник і ректор Інституту екології, лінгвістики і права^[1]. Доктор географічних наук, професор, академік Російської академії природничих наук.

Хабаров Олександр Володимирович
Хабаров Александр Владимирович
Народився	с. Малий Мартин,  Росія
Країна	СРСР →  Росія
Діяльність	географ
Галузь	ґрунтознавство
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор географічних наук

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Хабаров.

Біографія

Хабаров Олександр Володимирович народився 1936 року в селі Малий Мартин Панінського району Воронезької області^[2].

До 1989 року — доцент кафедри ґрунтознавства, екології та природокористування Державного університету із землеустрою. З 1989 року по 2007 рік — завідувач цієї кафедри. З 2000 по 2018 рік засновник і ректор Інституту екології, лінгвістики і права^[1].

Хабаров дійсний член Міжнародної академії екології, Російської академії природничих наук, Міжнародної академії аграрної освіти, Міжнародної академії екології та природокористування, Російської академії промислової екології^[2].

Наукові праці

Хабаров автор понад 200 наукових праць. Основні праці:

• (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)

Нагороди і відзнаки

• лауреат Державної премії СРСР в галузі науки.
• 1999 — заслужений діяч науки Росії.