Химерик Василь Феодосійович

Химерик Василь Феодосійович (квітень 1892, с. Польове, нині — с. Дашів, Іллінецький район, Вінницька область — грудень 1937) — Член Української Центральної Ради, голова Липовецької повітової народної управи, голова Липовецької міської управи.

Химерик Василь Феодосійович
Народився	1892  Липовецький повіт, Київська губернія, Російська імперія
Помер	1937
Країна	СРСР  Російська імперія  УНР
Діяльність	політик, правник, громадський діяч
Alma mater	Київська духовна семінарія
Посада	Член Всеросійських установчих зборівd
Партія	Українська Партія Соціалістів-Революціонерів

Біографія

Батько — малоземельний селянин Феодосій Васильович Химерик із села Польове Липовецького повіту Київської губернії. Навчався на кошти старшого брата, викладача в Київській духовній семінарії. Вступив до семінарії, але не закінчивши її, з 4-го класу вступив на юридичний факультет Варшавського університету. Закінчив його навесні 1914 року. Тоді ж зарахований кандидатом на судову посаду при Київському окружному суді, але не отримавши посади, був звільнений на початку 1915 року. Зарахований присяжним повіреним в Одеську судову палату, служив помічником адвоката в Новій Ушиці Кам'янець-Подільської губернії. 5 вересня 1915 року призваний на військову службу, 15 квітня 1916 звільнений з армії через сильну короткозорість. З 1917 року член Української партії соціалістів-революціонерів, покинув її ряди в 1922 році.

Навесні 1917 року обраний головою Липовецької повітової народної управи, голова Липовецької міської управи. Восени 1917 року обраний на Всеросійські установчі збори в Київському виборчому окрузі за списком № 1 (українські соціалісти-революціонери)^[1]. 8 квітня 1918 року обраний членом Київської губернської народної управи, обіймав посаду заступника голови, яким був С. Петлюра. Завідував в управі відділом шкіл та притулків, а також друкарнею.

Член Української Центральної Ради та Всеукраїнської ради селянських депутатів. Член УПСР. Працював помічником адвоката у Новій Ушиці.

27 липня 1918 р. заарештований разом з С.Петлюрою, до падіння Гетьманщини утримувався в Лук'янівській в'язниці в Києві. З грудня 1918 року до квітня 1919 року знову був членом Київської міської управи. З 1919 до 1922 року працював редактором у видавництвах «Основа» та «Книгоспілка». У своєму «Російсько-українському словнику» О. Ізюмов висловлює подяку Василю Химерику за обробку карткового матеріалу словника з літери Р до Я^[2].

1922 року працював технічним завідувачем в акціонерному товаристві «Село-Книга». У 1923 році завідував книгарнею, з травня 1925 року був випусковим коректором в Київському відділенні ДВУ.

З 1917 по 1930 рік опублікував низку дитячих книг під псевдонімом В. Тодося. У 1925—1830 роках редагував «Наукові записки сільськогосподарського Інституту» та інші видання. У 1922 році вийшов з партії українських есерів та прийняв сан православного священика автокефальної церкви.

15 жовтня 1930 року був заарештований Київським ОГПУ, а 1931 року засуджений до висилки за межі України й Північного Кавказу. У травні 1931 року знову заарештований в Бєлгороді та засуджений за статтею 54-2 КК УРСР на 3 роки таборів. Працював на Біломорканалі старшим коректором друкарні, нормувальником, калькулятором, завідувачем технічною частиною. Достроково звільнений за заліками. У листопаді 1937 року арештований Маріупольським відділом НКВС. Засуджений до розстрілу й розстріляний імовірно 9 грудня 1937 року. Проте відомий протокол його допиту, датований 4 січня 1938 року.

Реабілітований 1989 року.