Храм-пам'ятник Олександра Невського

Собор Святого Олександра Невського (болг. Храм-паметник „Свети Александър Невски") — кафедральний собор патріарха Болгарської православної церкви. Собор був побудований за проектом учня італійських скульпторів Олександра Помаранцева у неовізантійському стилі та розташований у середмісті, на площі Олександра Невського, у Софії і є візитівкою столиці Болгарії^[1]. У 1955 році собор оголошено пам'яткою культури національного значення Болгарії.

Собор Олександра Невського
42°41′45.02″ пн. ш. 23°19′58.69″ сх. д.
Тип споруди	собор музей і пам’ятка
Розташування	Болгарія, Софія
Архітектор	Олександр Померанцевd
Початок будівництва	1882
Кінець будівництва	1912
Висота	53 м
Будівельна система	цегла
Стиль	Неовізантійський
Належність	Болгарська православна церква
Єпархія	Stauropegion of the Bulgarian Orthodox Churchd
Адреса	площад "Свети Александър Невски", София-град
Оригінальна назва	болг. Храм-паметник Свети Александър Невски
Епонім	Олександр Невський
Присвячення	Олександр Невський
Покровитель	Олександр Невський
Вебсайт	cathedral.bg
Храм-пам'ятник Олександра Невського (Болгарія)
Храм-пам'ятник Олександра Невського у Вікісховищі

Історія

Рішення про «зведення пам'ятника на честь світлого подвигу Визволення, в якому злилася кров визволителів та кров визволених» прийнято 1879 року Установчими Зборами у Велико Тирново на пропозицію Петко Каравелова. Спочатку собор планували збудувати у Велико-Тирново, але після рішення про перенесення столиці до міста Софія Перші звичайні народні збори постановили будувати собор саме там.

Загальний вигляд собору

Князь Олександр Баттенберг звернувся до болгарської нації з закликом провести збір коштів на будівництво. Було зібрано 1 900 000 левів. Церемонія закладення наріжного каменю була надзвичайно урочиста (19 лютого 1882 року) — цю подію присвятили 4-ій річниці підписання Сан-Стефанської угоди.

Реальне будівництво собору почалося 1904, завершено 1912 (загальна вартість 5,5 мільйона левів). Собор освячений 24 серпня 1924 року.

Певний час, у 1916–1920 роках, собор був переосвячений на честь святих Кирила та Мефодія, оскільки під час Першої світової війни Болгарія була у стані війни з Російською імперією і вела з нею бойові дії на території Північної Добруджі. Але 1920, на прохання Синоду Московської Церкви, престол храму знову освячений на честь святого Олександра Невського — покровителя імператора Російської імперії Олександра II. Це уже був демарш болгарського церковного керівництва проти більшовицької влади, яка запанувала у Росії.

Під час Другої світової війни собор зазнав низку пошкоджень — його прицільно бомбували війська антинімецької групи країн. Відтак англо-американська авіація зруйнувала всі мозаїчні ікони біля центральної брами, пошкодила картини у багатьох місцях.

Після звільнення від радянського режиму перед собором відбуваються найурочистіші церемонії болгарської держави: військові паради, святкування дня незалежності Болгарії.

Архітектура

Собор являє собою п'ятинавну хрещато-банну базиліку в неовізантійському стилі з численними куполами, напівкуполами та невеликими циліндричними склепіннями, із чітко підкресленим центральним куполом.

На західному фасаді, над притвором, височіє дзвіниця, яка разом з хрестом, має висоту 53 метри. На дзвіниці 12 дзвонів, найбільший із дзвонів важить майже 12 тонн, а найменший – 10 кг, а загальна вага всіх дзвонів – 23 тонни.

Вдале монументальне рішення інтер'єрів відчувається при вході через головну браму. Донині собор є важливою домінантою силуету Софії^[2].

• 
  Собор із заходу
• 
  Бічний фасад
• 
  Собор зі сходу
• 
  Дзвіниця
• 
  Головна баня собору

Інтер'єр

Розпис собору здійснили російські художники. Частину розписів зробили й болгарські митці.

При внутрішньому оздобленні собору використано якісні та дорогі будівельні матеріали: різнокольорові італійські мармури (з області Карраре), онікс із Бразилії, алебастр. Світильники вироблені у Мюнхені.

Інтер'єр собору прикрашений іконами та фресками.

Підлога собору вкрита різнокольоровим італійським мармуром у вигляді мозаїки.

Люстри виконані у стилі неоампір. Центральна люстра важить 2500 кг, підвішена на висоті 27 м та прикрашена підвісками з єнського скла.

• 
  Іконостас собору
• 
  Царські врата
• 
  Розписи склепіння
• 
  та стін
• 
  Інтер'єр собору