Центральний Державний музей Республіки Казахстан

Центральний Державний музей Республіки Казахстан (каз. Қазақстан Республикасы Мемлекеттік орталық музейі) — музей, розташований в Алмати. Один із найстаріших та найбільших музеїв Казахстану та Центрально-Азійського регіону. Колекція фонду налічує близько 300 000 одиниць зберігання.^[1]

каз. Қазақстан Республикасы Мемлекеттік орталық музейі
43°14′09″ пн. ш. 76°57′03″ сх. д.
Тип	музей
Країна	Казахстан
Стиль	радянський архітектурний модернізм
Засновано	1830-і роки
Відкрито	1931
Директор	Рашида Ерімқызы Харипова
Сайт	csmrk.kz/index.php
Центральний Державний музей Республіки Казахстан (Казахстан)
Центральний Державний музей Республіки Казахстан у Вікісховищі

Історія музею

1920 року згідно з постановою уряду Киргизької (Казахської) АРСР було створено Казахський центральний крайовий музей. На той час частково колекцію Оренбурзького губернаторського музею переведено в розпорядження освітнього Центрального крайового музею.

У 1929 році у зв'язку з перенесенням Центрального крайового музею до міста Алма-Ата відбулося складання ЦДМ РК.

У 30-х роках XIX століття у місті Оренбурзі при Неплюєвському військовому училищі організували «Музей Оренбурзького краю». Пізніше у фонд музею входить колекція музею Оренбурзького краю та колекція Жетисуйського (Семиріченського) обласного музею.

У 1931 році музей розташувався в будівлі колишнього Кафедрального собору у місті Алма-Аті. 1941 року в основу фонду увійшла колекція Республіканського антирелігійного музею.

У 1985 році збудували сучасну будівлю, у якій зараз розташовується Центральний Державний музей Казахстану. До складу музейного комплексу входить найбільший у Казахстані Центр реставрації, який працює над відновленням творів мистецтва.^[2]

У 2005 році музей отримав офіційний статус науково-дослідної організації, що дає можливість проводити історичні експедиції та розширити сферу діяльності організації. Із 2006 року музей бере участь у міжнародній акції «Ніч музеїв».^[3][4]

У 2015 році з'явилася ініціатива щодо зміни діяльності музею до Культурного центру, що має включати зміну експозиції. Пропозиція була пов'язана з можливим переходом музею з державної в муніципальну власність.^[5]

Експозиційні зали

• Перший експозиційний зал — зал палеонтології та археології.
• Другий експозиційний зал — зал історичної етнографії.
• Третій експозиційний зал складається з двох розділів: «Історія та етнографія народу, який проживає в Казахстані» та «Казахстан у роки Великої Вітчизняної війни. 1941—1945».
• Четвертий експозиційний зал — зал «Сучасний Казахстан».
• П'ятий експозиційний зал — «Відкритий фонд». Археологічне золото Казахстану.
• Шостий експозиційний зал — «Музей антропології»
• Сьомий експозиційний зал — зал Миколи Гавриловича Хлудова.

Директора музею

Нижче наведено список директорів музею:^[6]

• А. М. Жиренчин (1942—1951)
• С. С. Єсова (1956—1973)
• Р. І. Космамбетова (1974—1995)
• Г. Б. Дюсенбінова (1995—1997)
• Є. Т. Жангелдін (1997—1999)
• Нурсан Алімбайули Алімбай (1999—2022)
• Харипова Рашида Єримівна (нині)

Будівля музею

Інтер'єр музею

Будівля музею була збудована з 1978 по 1985 роки. До цього музей розташовувався у Свято-Вознесенському соборі.^[7]

Він був зведений на замовлення Алма-Атинського міськвиконкому організацією «Главалмаатабуд». Проєктувальником виступив ДПІ «Казміськбудпроект». Керівником архітектурного колективу став Ю. Г. Ратушний. Автор проєкту — З. М. Мустафіна у співпраці з Б. А. Рзагалієвим, Б. І. Нікішиною, В. І. Слюсарєвою та іншими.^[8]

Прямокутний у плані триповерховий будинок лежить на «стилобаті», утвореному природним рельєфом місцевості. Об'ємно-просторова характеристика споруди полягає у використанні стильових прийомів казахського зодчества. Каркас будівлі розроблено на рамній системі восьми зовнішніх опор-пілонів. Фасади вирішені єдиним ритмічним строєм пілястр, що поєднують три поверхи. Композиційний центр будівлі — двосвітний вестибюль, поверхово фланкований експозиційними залами. У внутрішній обробці музею використано кольоровий метал, мармур, паркет, черепашник, граніт.^[9]

Статус пам'ятки

У січні 1986 року рішенням Алма-Атинського міськвиконкому будівлю Центрального музею було включено до списку пам'яток історії культури.

10 листопада 2010 року було затверджено новий Державний список пам'яток історії та культури місцевого значення міста Алмати, одночасно з яким усі попередні рішення з цього приводу були визнані такими, що втратили чинність^[10]. У цій Постанові було збережено статус пам'ятки місцевого значення будівлі музею. Межі охоронних зон були затверджені в 2014 року^[11].