Корчовий Василь Іванович

Василь Іванович Корчови́й (нар. 23 травня 1962, Божиківці) — український скульптор і живописець; член Спілки радянських художників України з 1989 року. Чоловік музикознавиці Олени Корчової.

Корчовий Василь Іванович
Народження	23 травня 1962(1962-05-23) (63 роки)  Божиківці, Деражнянський район, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР
Жанр	портрет і пейзаж
Навчання	Київський державний художній інститут (1989)
Вчитель	Вронський Макар Кіндратович, Чепелик Володимир Андрійович, Сухенко Віктор Васильович і Бородай Василь Захарович
Діяльність	скульптор, художник
Член	Спілка радянських художників України
Нагороди
Сайт	vasilykorchevoy.com

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Корчовий.

Біографія

Народився 23 травня 1962 року в селі Божківцях (нині Хмельницький район Хмельницької області, Україна). У 1989 році закінчив скульптурний факультет Київського державного художнього інституту (викладачі: Макар Вронський, Володимир Чепелик, Віктор Сухенко^[1]); у 1995 році закінчив асистентуру-стажування (керівник Василь Бородай)^[2].

Живе у Києві.

Творчість

Працює у галузях станкової і монументальної реалістичної скульптури; займається різьбленням на дереві, інтер'єрними та архітектурними проектами, портретним і пейзажним живописом. Використовує збручанський вапняк, пісковик, бронзу, мармур, граніт. Серед робіт:

• фонтан «Дракон» (2000; граніт);
• пам'ятник Григорію Сковороді (2009, Хмельницький);
• різьблення «Гетьман­­ський трон» (1998);
• інтер'єри Верховного Суду України (1999);

скульптура

• «Дана» (1992);
• «Ярило» (1994; пластилін);
• «Ор­­фей»(1997, Національна філармонія України; мармур);
• «Евридіка» (1997, Національна філармонія Укра­їни);
• фонтан «Амур із лірою» (1997, Національна філармонія Укра­їни);
• «Оголена» (1998);
• «Та, яка сидить» (1998);
• «Клоун» (1998; бронза);
• «Деметра» (2000; вапняк);
• «Купальниця» (2001; мармур);
• «Жива» (2002; бронза);
• «Портрет» (2004);
• «Вакханка» (2005);
• «Літо» (2005);
• «Торс архаїчний» (2007);
• «Натура» (2007);
• «Вівтар Діо­­ніса» (2007; пісковик).

живопис

• «Д. Ма­­заненко» (2001);
• «Дружина» (2006);
• «Ве­­ликий Кримський каньйон» (2007);
• «Ла­­таття» (2009).

Брав участь у всеукраїнських мистецьких виставках з 1990-х років. Персональні виставки пройшли у Києві у 2005 році, Львові у 2008 році, Хмельницькому у 2009 році.

Деякі роботи митця зберігаються в Національному музеї у Львові, Музеї Пол­­тавської битви, Хмельницькому художньому музеї.

У серпні 2023 року демонстрація скульптури «Впевнена» у Стрийському парку Львова викликала дискусії — частина львів'ян оцінила її як «огидну» через надлишкову пишність форм та відсутність одягу^[3][4], натомість окремі мистецтвознавці звинуватили львів'ян у консервативності^[4] та травмованості^[5]. Конфлікт було підігріто спробою знищення фігури невідомими особами^[6].

Відзнаки

• Володар Гран-прі Всеукраїнської триєнале «Скульптура-2005»;
• Переможець конкурсу Київської організации Національної спілки художників України імені Михайла Лисенка «Скульптура року» за 2007 та 2009 роки^[2];
• Заслужений художник України з 2013 року.