Чечньова Марина Павлівна

Мари́на Па́влівна Чечньо́ва (рос. Марина Павловна Чечнёва; 15 серпня 1922 — 12 січня 1984) — радянська військова льотчиця, у роки Другої світової війни — командир ескадрильї 46-го гвардійського нічного бомбардувального авіаційного полку, гвардії капітан^[1].

Марина Павлівна Чечньова
рос. Марина Павловна Чечнёва
Народження	15 серпня 1922(1922-08-15) Протасово, Малоархангельський повіт, Орловська губернія, РСФРР
Смерть	12 січня 1984(1984-01-12) (61 рік) Москва, РРФСР, СРСР
Поховання	Кунцевський цвинтар
Національність	росіянка
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	ВПС СРСР
Рід військ	бомбардувальна авіація
Освіта	Вища партійна школа при ЦК КПРС[d]
Роки служби	1942—1945
Партія	ВКП(б)
Звання	Майор авіації
Формування	46-й гв. нбап
Війни / битви	німецько-радянська війна
Нагороди	Медаль «За бойові заслуги» Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль «За оборону Кавказу» Медаль «За визволення Варшави» Медаль «Ветеран праці» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР» Медаль «60 років Збройних Сил СРСР» Заслужений майстер спорту СРСР

Герой Радянського Союзу (1946).

Життєпис

Народилася в селі Протасово, нині — Малоархангельського району Орловської області Росії, в родині робітника. Росіянка. Закінчила середню школу і у 1939 році — московський аероклуб. Працювала льотчиком-інструктором Центрального аероклубу.

У лавах РСЧА з лютого 1942 року. Закінчила військову авіаційну школу пілотів. Член ВКП(б) з 1942 року.

На фронтах німецько-радянської війни з 27 травня 1942 року: командир ланки, заступник командира ескадрильї, командир ескадрильї 588-го (з лютого 1943 року — 46-го гвардійського) нічного бомбардувального авіаційного полку. Воювала на Південному, Закавказькому, Північно-Кавказькому, 2-у Білоруському фронтах.

Всього за роки війни здійснила 810 бойових вильотів на літакові По-2 з нальотом 1045 годин, загальний наліт на червень 1945 року — 2359 годин. Під час бойових вильотів скинула на військові об'єкти та скупчення ворожих військ 115 тон бомбового вантажу, що викликало 160 значних пожеж, знищено 4 склади з боєприпасами, 2 склади пального, залізничний ешелон, знищено і пошкоджено 5 переправ, 3 прожектори, 1 літак, 4 автомашини з вантажем, подавлено вогонь 4 зенітних обслуг.

У 1945 році гвардії майор М. П. Чечньова вийшла у запас. У 1963 році закінчила Вищу партійну школу при ЦК КПРС й аспірантуру. Обіймала посади заступника голови Центрального правління Товариства радянсько-болгарської дружби, члена президії ЦК ДТСААФ, члена президії Радянського комітету ветеранів війни, члена Комітету радянських жінок.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 травня 1946 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм», гвардії капітанові Чечньовій Марині Павлівні присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 8955).

Також нагороджена двома орденами Червоного Прапора (09.09.1942, 07.03.1945), орденами Вітчизняної війни 1-го (30.10.1943) та 2-го (30.06.1944) ступенів, трьома орденами Червоної Зірки (19.04.1943, 01.09.1953, 22.02.1968), орденом «Знак Пошани» і медалями.

Твори

М. П. Чечньова є автором книг:

• «Самолёты уходят в ночь». — М., 1962. (рос.)
• «Боевые подруги мои». — М., 1975. (рос.)
• «Небо остается нашим». — М., 1976. (рос.)
• «„Ласточки“ над фронтом». — М., 1984. (рос.)
• «Повесть о Жене Рудневой». — М.: Советская Россия, 1978. (рос.)

Вшанування пам'яті

Ім'ям Марини Чечньової названо вулиці в місті Орел та в селищі Кача.