Чорнобай Віктор Володимирович

Ві́ктор Володи́мирович Чорноба́й (20 липня 1983(19830720), м. Кремінна, Луганська область, Українська РСР — 20 липня 2017, м. Красногорівка, Мар'їнський район, Донецька область, Україна) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Чорнобай Віктор Володимирович
Солдат
Загальна інформація
Народження	20 липня 1983(1983-07-20)  УРСР, Кремінна
Смерть	20 липня 2017(2017-07-20) (34 роки)  Україна, Красногорівка (Загиблий у бою)
Військова служба
Роки служби	2017
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	92 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Мар'їнку та Красногорівку
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Чорнобай.

Біографія

Народився 1983 року в місті Кремінна на Луганщині. Закінчив Кремінську загальноосвітню школу № 1.

Під час російської збройної агресії проти України у лютому 2017 року вступив на військову службу за контрактом, брав участь в антитерористичній операції.

Солдат, водій протитанкового взводу 1-го механізованого батальйону 92-ї окремої механізованої бригади, військова частина А0501, с. Клугино-Башкирівка, Харківська область.

Загинув 20 липня 2017 року (у свій День народження) близько 4:45 від вогнепального поранення під час бойових дій на крайньому взводному опорному пункті (ВОП) № 9203 в районі міста Красногорівка, відбиваючи напад ДРГ противника. Встиг врятувати одного з бійців, закривши його собою. У тому ж бою загинули старший солдат Олександр Сень і солдат Олег Гавря^[1][2][3][4].

Про обставини бою детально розповіли у Прес-центрі АТО: російсько-терористичні формування завдали удару по позиціях батальйону, розпочавши обстріл зі 120-мм мінометів і танків з боку окупованої Старомихайлівки. Українські бійці помітили ворожу ДРГ з 10—15 бойовиків і відкрили вогонь. У перші хвилини бойового зіткнення на крайньому ВОП двоє солдат дістали поранення, несумісні з життям. Одного бійця, контуженого, захопила ворожа ДРГ. У ході бою ліквідовано двох бойовиків, але захисникам опорного пункту довелось відступити на суміжну позицію. Під час переміщення вбили ще двох терористів. Згодом підійшло підкріплення, яке надійно закріпилося на позиціях, в ході бойових дій ще один боєць дістав поранення, несумісні з життям, поранень зазнали троє військовиків. Противник мусив відійти під прикриттям танків, мінометів та пересувних реактивних систем Град-П («Партизан»). Під час евакуації поранених противник обстрілював, близько 6:00 120-мм міна вибухнула поряд з групою евакуації, четверо українських військовослужбовців дістали контузії. Після спішного відходу бойовиків залишились три тіла, зброя, медичні матеріали російського виробництва, шеврони терористичних формувань «Оплот» і «Купол»^[5]. Захопленого в полон старшого солдата Романа Савкова звільнили за обміном 24 січня 2018 року^[6].

22 липня Віктора поховали на центральному кладовищі міста Кремінна^[7][8].

Залишився брат Юрій.

Нагороди та вшанування

• Указом Президента України від 11 жовтня 2017 року № 318/2017, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[9].