Шалатовський Вадим Володимирович

Вади́м Володи́мирович Шалато́вський (5 березня 1983(19830305) — 5 вересня 2014) — старший солдат 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар» Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Шалатовський Вадим Володимирович
Старший солдат
Загальна інформація
Народження	5 березня 1983(1983-03-05) Пасічна
Смерть	5 вересня 2014(2014-09-05) (31 рік) Весела Гора
Поховання	Хмельницький
Псевдо	«Хмель»
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Територіальна оборона
Формування	«Айдар»
Війни / битви	Війна на сході України • Бої за Щастя • Засідка під Веселою Горою
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

Життєпис

Народився 1983 року в селі Ладиги (Старокостянтинівський район, Хмельницька область); закінчив школу села Пасічна. Проживав у місті Хмельницький, займався спортом. Строкову службу проходив у повітряно-десантних військах. Закінчив Балинське ВПТУ за спеціальністю «водій-машиніст».

Активний учасник Революції Гідності; зазнав поранення біля Хмельницького управління СБУ у лютому 2014 року. Під час другої хвилі мобілізації облишив свій бізнес та пішов на фронт.

Старший солдат, боєць 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар».

5 вересня 2014-го зник безвісти під час бою з російськими диверсантами, які напали на бійців 2-ї роти батальйону із засідки поблизу села Весела Гора. Бійці на двох машинах під'їхали до блокпоста — на ньому майорів український прапор. Командир групи вийшов з машини, терористи відкрили вогонь. Прострелено бензобак, одна з автівок вибухнула.

Був похований 1 жовтня 2014-го в Старобільську як невідомий Герой. Імена загиблих айдарівців назвав їх бойовий товариш.

Упізнаний за експертизою ДНК у березні 2015 року, старобільські волонтери зібрали кошти на цинкову труну, щоб доставити Вадима до Хмельницького. 25 березня 2015 року з Вадимом попрощались у Києві на Майдані Незалежності, 26 березня — в Хмельницькому.

Перепохований у Хмельницькому на Алеї Слави кладовища, мікрорайон Ракове.

Без Вадима лишились дружина, син та донька.

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

• 25 грудня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[1]
• нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно)
• Почесною відзнакою міської громади «Мужність і відвага» жителів міста Хмельницького (посмертно)
• медаллю «За хоробрість в бою» від ГО «Луганська обласна спілка ветеранів АТО» (посмертно)^[2]
• рішенням Хмельницької міської ради присвоєно звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» (посмертно)
• Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 4, ряд 10, місце 9
• Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 5 вересня^[3]