Шварцберг Яків Олександрович

Яків Олександрович Шварцберг (18 (30) жовтня 1885(18851030) — 28 січня 1969) — лікар-оториноларинголог, заслужений діяч науки УРСР (1941), професор Київського медичного інституту (завідував кафедрою ЛОР-хвороб у 1935—1941 і 1944—1963 роках). З 1950 по 1955 рік — головний отоларинголог Міністерства здоров'я УРСР.

Яків Олександрович Шварцберг
Народився	18 (30) жовтня 1885(1885-10-30) Старий Оскол
Помер	28 січня 1969(1969-01-28) (83 роки)
Країна	СРСР
Діяльність	лікар
Alma mater	Харківський університет
Галузь	отоларингологія
Заклад	Київський медичний інститут
Вчене звання	професор
Відомі учні	А. Д. Гурков, М. І. Соболь, А. А. Маньковський, П. І. Трифонов, Б. Л. Французов, В. П. Коломійцев
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шварцберг.

Біографія

Народився 30 жовтня 1885 р. в м. Старий Оскол на Курщині. У 1914 р., закінчивши Харківський Університет, мобілізований в армію і направлений на фронт на посаду молодшого лікаря полку. В 1916 р. Яків Олександрович повернувся в університет, здав державні іспити, після чого продовжив службу старшим лікарем полку.

У роки Першої Світової війни був направлений в м. Слов'янськ на посаду старшого ординатора хірургічного відділення військового лазарету, що входив до складу Червоної гвардії.

З 1919 р. Я. О. Шварцберг працював консультантом-отоларингологом групи госпіталів евакопункту в м. Суми. Під час Громадянської війни, і після, служив у складі Червоної армії.

У 1923 р. направлений в Київ на посаду начальника ЛОР-відділення військово-клінічного госпіталю.

З 1930 р. Яків Олександрович — головний консультант Ліксанупра УРСР і завідувач ЛОР-відділенням стаціонару Лічсанупра.

У 1932 р. обирається приват-доцентом Київського інституту вдосконалення лікарів. В 1935 р. — завідувачем кафедри хвороб вуха, горла і носа 2-го Київського медичного інституту, клінічною базою котрого було ЛОР-відділення Київського військового госпіталю. Йому присвоюють звання професора.

На початку Другої Світової війни Київський військовий госпіталь був евакуйований до м. Харкова, потім м. Томськ. Разом з виконанням обов'язків начальника ЛОР-відділення був консультантом санітарного відділу Сибірського військового округу.

Наприкінці 1942 р. Яків Олександрович переведений в Москву на посаду консультанта госпіталю авіаційної медицини та інституту нейрохірургії імені М. Н. Бурденко. Одночасно Головне військово-медичне управління залучало його до консультативної та інспекторської роботи на 1-му, 2-му, 3-му і 4-му Українських фронтах.

З 1944 р., після повернення госпіталю і медичного інституту із евакуації до Києва, Я. О. Шварцберг був одночасно призначений завідувачем ЛОР-кафедрою Київського медичного інституту та головним отоларингологом Київського військового округу (до виходу у відставку в 1948 р.), а також головним спеціалістом Мінздраву УРСР (до 1955 р.).

Після звільнення з армії Яків Олександрович повністю переключився на роботу в клініці і на кафедрі ЛОР-хвороб Київського медичного інституту.

Помер на 84-му році життя, 28 січня 1969 р. Пам'ятник на похованні встановлено 1971 року, скульптор К. А. Кузнецов^[1].

Наукова діяльність

Я. О. Шварцберг  — автор близько 100 доповідей і науково-практичних робіт з питань тонзиліту, склероми, злоякісних пухлин вуха, носа і горла та ін., а також винаходу «Набор гортанных расширителей», який демонструвався в Москві на ВДНХ.

Ним підготовлено більше 200 лікарів по отоларингології для військового відомства і органів охорони здоров'я. Чимало з них стали відомими спеціалістами  — П. І. Трифонов, А. Д. Гурков, В. П. Коломійцев, М. І. Соболь, А. А. Маньковський, Б. Л. Французов та інші.

Науковий доробок (частковий)

• «Борьба с симулятивной и истерической афонией» (1934)
• «Вопрос хирургического вмешательства при заболевании придаточных полостей носа и уха» (1934)
• «Ранение лобных пазух по материалам ВОВ» (1942)
• «О применении набора гортанных расширителей» (1951)