Шишканинець Василь Васильович

Шишканинець Василь Васильович (псевдо: «Бір» за іншими джерелами Козеринський Іван^[1]; нар. 25 грудня 1921(19211225), с. Лавочне, Сколівський район, Львівська область — пом. 28 лютого 1948, поблизу с. Завадка, Сколівський район Львівська область) — український військовик, поручник УПА, ад'ютант курінного «Рена», сотенний «Ударники-3».

Василь Шишканинець
Поручник
Загальна інформація
Народження	25 грудня 1921(1921-12-25) с. Лавочне, Сколівський район, Львівська область
Смерть	28 лютого 1948(1948-02-28) (26 років) с. Завадка, Сколівський район Львівська область
Псевдо	«Бір»
Військова служба
Роки служби	1944—1948
Приналежність	Українська держава (1941)
Вид ЗС	УПА
Командування
сотня «Ударники-3»

Життєпис

Старший син у сім'ї Василя Шишканинця та Анастасії Кожан.

Початкову освіту здобув у Лавочному, продовжив навчання у Рільничій школі у Жаб'ю (нині Верховина).

По закінченню навчання повернувся додому, став активістом «Просвіти» і членом ОУН.

1939 — вступив до лав «Карпатської Січі». Після поразки Карпатської України потрапив на деякий час до в'язниці.

З приходом радянської влади в Західну Україну (вересень 1939) втік на Лемківщину, де очолив поліцейський відділ у с. Команча.

З часом гестапівці виявили його належність до ОУН-Б і кинули до в'язниці, звідки він незабаром утік.

В УПА

У 2-й половині 1944 вступив до лав УПА. Брав активну участь у формування куреня «Лемківщина — Захід», був ад'ютантом курінного «Рена».

У березні 1945 провів великий бій у Струбовиськах, під час котрого вбили командира штурмової роти НКВД капітана Головенка.

На початку 1947 «Бір» разом із Степаном Стебельським — «Хріном» мали великий бій із дивізією польського війська в районі сіл Середнє Велике — Луків — Хоцень.

В лютому 1947 «Бір» потрапив у польське оточення. Знищивши близько 180 ворогів, його сотня успішно вирвалася з нього.

1 квітня 1947 — влаштував засідку на шосе Балигород-Тісна, під час якої було вбито 32 польських солдатів і офіцерів.

17 червня 1947 — відділи «Бора» та «Хріна» разом прорвалися через кордон і перейшли на територію УРСР, 12 осіб зі складу його сотні опинилися у Словаччині, де 10 з них потрапило в полон, а 2 загинуло^[2].

Загинув 28 лютого 1948 під час облави радянських військ у Майданських лісах між селами Мита, Росохач і Багнувате. Перепохований разом із іншими повстанцями 1991 року на цвинтарі селища Бориня.

Див. також

• Командири УПА
• Мартиролог загиблих діячів ОУН та УПА