Штелін Олександр Олександрович

Олекса́ндр Олекса́ндрович Ште́лін (нар. 1 жовтня 1953, Мукачеве, СРСР) — український та бельгійський футбольний тренер, відомий завдяки роботі у запорізькому «Металурзі», київському ЦСКА, тираспольському «Тилігулі» та низці інших туніських, бельгійських та грузинських клубів.

Олександр Штелін
Особисті дані
Повне ім'я	Штелін Олександр Олександрович
Народження	1 жовтня 1953(1953-10-01) (71 рік)
	Мукачеве, СРСР
Громадянство	СРСР →  Україна /  Бельгія
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1991—1992 «Монастір» 1992 «Етуаль дю Сахель» 1995—1996 «Тилігул» 1997 ЦСКА-2 К 1997—1998 ЦСКА К 1998—1999 «Металург» З 2002—2003 «Торпедо» К 2004—2005 «Монтеньє» 2005—2008 «Бас-Оха» 2008—2009 «Серезьєн» 2011—2012 «Сіне»
** Тільки на посаді головного тренера.

Життєпис

Олександр Штелін народився в Мукачевому. З 1986 по 1991 рік працював у комплексно-науковій групі київського «Динамо», після чого вирушив до Тунісу, де обіймав посаду головного тренера у клубах «Монастір» та «Етуаль дю Сахель». У 1994 році перебрався до Бельгії, де протягом двох років працював у тренерському штабі «Льєжа», а у 1995—1996 роках очолював тираспольський «Тилігул», який за підсумками сезону зайняв друге місце у чемпіонаті Молдови та дійшов до фіналу кубка країни.

Після вояжу до Молдови Штелін повернувся на Батьківщину, де працював у київському ЦСКА-2 та консультував Володимира Лозинського, що очолював першу команду армійців. Наприкінці 1997 року Олександра Олександровича було призначено головним тренером ЦСКА^[1], однак за два тижні до початку другої частини чемпіонату та за чотири дні до матчу 1/8 фіналу Кубка України проти «Таврії», після виклику в офіс компанії «Київ-Донбас» до президента клуба Михайла Гриншпона, Штелін подав у відставку «за сімейними обставинами»^[2]. Вже за місяць він очолив запорізький «Металург», де пропрацював трохи менше року, поступившись місцем на тренерському містку Мирону Маркевичу.

У 2002–2003 роках Олександр Олександрович очолював кутаїське «Торпедо», однак був звільнений незадовго до закінчення сезону через втрату командою шансів на здобуття чемпіонства. Іншою причиною звільнення називали також неврівноважений характер українського тренера^[3].

Протягом сезону 2004/05 обіймав посаду головного тренера клубу 4-го бельгійського дивізіону «Монтеньє». У 2005 році працював на кафедрі футболу Національного уніврситету фізичного виховання та спорту^[4], однак невдовзі повернувся до Бельгії, де очолив клуб найнижчного дивізіону «Бас-Оха». У сезоні 2008/09 Штелін працював з клубом третього дивізіону «Серезьєн»^[5], однак за підсумками футбольного року команда понизилася у класі.

Влітку 2009 року розпочав навчання на тренерських курсах при Центрі ліцензування Федерації футболу України з метою отримання «PRO»-диплома УЄФА^[6]. У сезоні 2011/12 очолював бельгійський футбольний клуб «Сіне», разом з яким здобув путівку до 3-го дивізіону. Згодом входив до тренерського штабу «Шарлеруа».

У травні 2014 року Олександр Штелін повернувся до України як керівник селекційної служби запорізького «Металурга»^[7].

Досягнення

• Срібний призер чемпіонату Грузії (1): 2002/03
• Срібний призер чемпіонату Молдови (1): 1995/96
• Фіналіст Кубка Молдови (1): 1995/96
• Переможець групи «D» 4-го дивізіону чемпіонату Бельгії (1): 2011/12