Шульгін Василь Віталійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шульгін.

Васи́ль Віта́лійович Шульгі́н (13 січня 1878, Київ — 15 лютого 1976, Владимир) — російський політичний діяч, публіцист, за освітою правник. Відомий своїми націоналістичними поглядами, підтримкою російської монархії, антисемітизмом та українофобією. Після Жовтневого перевороту 1917 р. був активним членом і одним з ідеологів Білого руху.

Шульгін Василь Віталійович
рос. Василий Витальевич Шульгин
Народився	1 (13) січня 1878 або 13 січня 1878(1878-01-13)[1]  Київ, Російська імперія[2]
Помер	15 лютого 1976(1976-02-15)[2][3][…] (98 років)  Владимир, РРФСР, СРСР[2]
Поховання	Владимир
Країна	Російська імперія
Діяльність	політик, громадський діяч, публіцист
Галузь	політична діяльність[4], соціальна активність[d][4] і публіцистика[4]
Alma mater	Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Знання мов	російська
Посада	депутат Державної думи Російської імперії[d]
Партія	Всеросійський національний союзd
Конфесія	православна церква
Батько	Шульгин Віталій Якович
Автограф
Роботи у Вікіджерелах Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Василь Шульгін народився в Києві — син професора історії Київського університету Св. Володимира Віталія Яковича Шульгина, засновника часопису «Киевлянин» у 1864 році. Його хрещеним батьком був Микола Бунге. Шульгін рано залишився без батька і виховувався вітчимом — професором політекономії університету Д. І. Піхно (1853–1909). Він одержав типове дворянське домашнє виховання та освіту: закінчив 2-гу Київську гімназію і юридичний факультет університету Св. Володимира (1900). Ще зі студентських років Шульгін проявив себе антисемітом, але виступав проти єврейських погромів. Він досить рано розпочав політичну кар'єру — у двадцять вісім років молодий поміщик вже був обраний від Волинської губернії в депутати II (а потім ІІІ і IV) Державної думи Російської імперії, де з перших днів заявив себе запеклим прибічником фракції правих та царського уряду.

Після смерті Д. І. Піхна до рук Василя Шульгіна переходить керування редакцією і виданням щотижневика «Киевлянин» (1913–1919), газета набуває різко шовіністичного, антиукраїнського напряму.

Невдовзі після початку Лютневої революції 1917 року Шульгін стає членом Тимчасового комітету Державної думи. 2 березня 1917 року він разом з О. І. Гучковим виїжджає до царської ставки, де бере участь у зреченні від престолу російського імператора Миколи ІІ Романова.

Після Жовтневого більшовицького перевороту 1917 року Шульгін став одним з ідеологів Білого руху, був одним із засновників білогвардійської Добровольчої армії, членом Особливої ради, активно співпрацював з А. І. Денікіним і П. М. Врангелем. У березні 1918 року створив у Києві конспіративну білогвардійську організацію «Азбука», відкрив часопис «Великая Россия», на сторінках якого боровся з новою владою. З 1920 року — в Югославії, згодом у Франції, Польщі і з 1931 знову в Югославії — в місті Сремські Карловці, в осередку російських білогвардійців-врангелівців.

Узимку 1925–1926 років Шульгін з фальшивим паспортом відвідав Ленінград, Москву і Київ (про свої враження від цієї поїздки написав спогади «Три столицы», 1927). З 1931 року, за його словами, взагалі відходить від політичної активності й оселяється зі своєю другою дружиною Марією Дмитрівною, дочкою генерала Сидельникова, в місті Сремські Карловці.

У січні 1945 року був арештований радянськими окупаційними органами в Югославії, вивезений до Москви й засуджений до 25-річного ув'язнення. У 1956 році достроково звільнений, після звільнення жив у Владимирі, до нього з дозволу радянської влади з Югославії приїхала дружина. Помер у Владимирі на 99-му році життя. Реабілітований у 2001 році^[5].

Публікації

Шульгін є автором декількох книг, що вважаються антиукраїнськими і антиєврейськими:

• «Об антисемитизме в России» (1929)
• «Что нам в них не нравится?» (1930)
• «Украинствующие и мы!» (1939)
• «Le plus grand mensonge du XXe siècle. L'Ukraine» (1939)

Його перу належать спогади:

• «1920-й год» (1921)
• «Дни» (1927, про лютневу революцію)
• «Приключения князя Воронецкого» (1934)

В СРСР посмертно було видано його спогади:

• «Годы. Воспоминания бывшего члена Государственной думы» (1979)

Див. також

• Російський імперіалізм
• Російський націоналізм
• Загальноросійська ідея
• Українофобія
• Малоросійство
• Білий рух
• Русифікація

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Ясь О.В. Шульгин Василь Віталійович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 666. — ISBN 978-966-00-1359-9.