Юго Паасіківі

Юго Кусті Паасіківі (або Паасиківі, фін. Juho Kusti Paasikivi; уроджений Йоган Густав Гелльстен, швед. Johan Gustaf Hellsten; 27 листопада 1870, поблизу Тампере — 31 серпня 1956, Гельсінкі, Фінляндія) — фінський політик, дипломат, банкір, тричі прем'єр-міністр Фінляндії, сьомий президент Фінляндії (1946—1956).

Юго Кусті Паасіківі Juho Kusti Paasikivi
Юго Кусті Паасіківі
Прапор 7-й Президент Фінляндії
Попередник:	Карл Густав Маннергейм
Наступник:	Урго Кекконен
Прапор Прем'єр-міністр Фінляндії
17 листопада 1944 — 17 квітня 1945
Попередник:	Пер Свінгувуд
Наступник:	Лаурі Інґман
17 квітня 1945 — 20 березня 1946
Ім'я при народженні:	кілька Johan Gustaf Hellstén
Народження:	27 жовтня 1870(1870-10-27) Тампере, Велике князівство Фінляндське, Російська імперія
Смерть:	31 серпня 1956(1956-08-31) (85 років) Гельсінки, Фінляндія
Поховання:	Гієтаніємі[1]
Національність:	фін/швед
Країна:	Російська імперія→ Фінляндія
Релігія:	лютеранство
Освіта:	Гельсінський університет[d] і Helsinki Normal Lyceumd
Ступінь:	доктор обох прав
Партія:	Національна коаліція і Finnish Partyd (1918)[2]
Батько:	Авґуст Гелльстен
Мати:	Каролійна Селін
Шлюб:	Аллі Паасікві і Анна Паасіківі
Діти:	Аннікі (Annikki; 1898—1950), Велламо (Wellamo; 1900—1966), Югані (Juhani; 1901—1942) та Варма (Varma; 1903—1941).
Автограф:
Нагороди:	орден Почесного легіону
Медіафайли у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Біографія

Народився у шведській купецькій родині. У 14 років став сиротою, його виховала тітка. У 15 років змінив прізвище на Паасіківі — у цей час стає переконаним фінським націоналістом, яким залишався усе життя.

1890 вступив до Гельсінського університету, де розпочав політичну діяльність — боровся за державну самостійність Фінляндії. З 1907 року — депутат парламенту Великого князівства Фінляндського. 1908 став міністром фінансів, але вже наступного року подав у відставку на знак протесту проти політики русифікації, яку проводив уряд Російської імперії.

Карл Густав Маннергейм під час передачі повноважень новообраному президенту Юго Паасіківі. 11.03.1946.

З 1915 року депутат міської ради Гельсінкі. У 1917 році увійшов до складу комісії, яка розробляла проєкт широкої автономії Фінляндії у складі Російської республіки, але після більшовицького перевороту підготував проєкт конституційної монархії Фінляндії і відстоював його до падіння монархії у союзній Німеччині. Водночас (1918 рік) ненадовго очолив уряд незалежної Фінляндії.

14 листопада 1920 підписав в Тарту мирний договір з більшовицькою Росією.

1914—1934 — генеральний директор Національного акціонерного банку. З 1936 — посол Фінляндії у Швеції. 1939 працював у складі фінської делегації на переговорах з СРСР. Після закінчення Зимової війни очолив делегацію Фінляндії до Москви, де й залишився послом. Подав у відставку з посади посла Фінляндії в СРСР у березні 1941 року. Після цього три роки не брав участі у політичному житті, але весною 1944-го знову потрапив на вістря міжнародної політики — очолив фінську делегацію на мирних переговорах із Йосипом Сталіним.

Після падіння фронту в Східній Карелії — з листопада 1944 по березень 1946 року — був двічі прем'єр-міністром, а після цього обраний президентом Фінляндії, обіймав цю посаду до смерті.

Політичне кредо

У міжнародній дипломатії існує поняття Лінія Паасіківі, яка означає дотримання реалістичної політики в умовах післявоєнного сусідства з комуністичним СРСР. Автор концепції державного нейтралітету Фінляндії, провідник спокійного ставлення до окупанта Карелії — СРСР. Іронія долі — Паасіківі наприкінці життя став кавалером ордена Леніна.

Теплі особисті взаємини Паасіківі з верхівкою СРСР гарантували фінській економіці великі економічні преференції. Зокрема, харчова, паперова, суднобудівна галузь в роки правління Паасіківі була повністю орієнтована на СРСР.

Цікаві факти

Формуючи уряд під час Громадянської війни, Паасіківі у листі своєму другу писав:

Росія рано чи пізно нападе—це так само певно, як і те, що за літом приходить осінь і зима.

Також він додав, що лише Німеччина в такому разі зможе надати Фінляндії збройну підтримку:

Якщо ж вона цього не зробить, незалежність Фінляндії буде лише коротким епізодом у нашій історії.

^[3]