Юзеф Потоцький (белзький староста)

|місце поховання=

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Потоцький.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Юзеф Потоцький.

Юзеф Феліціян Потоцький
пол. Józef Felicjan Potocki
Псевдо	Йосип Потоцький
Народився	невідомо Кристинопіль, Белзьке воєводство
Помер	1723(1723) Кристинопіль, Белзьке воєводство
Країна	Річ Посполита
Національність	поляк
Діяльність	військовий та державний діяч
Посада	посол Сейму Речі Посполитої[d], учасник виборів короля Польщіd, Белзький старостаd, староста Ропчицькийd і великий коронний стражник[d][1]
Військове звання	стражник великий короний
Конфесія	католицька церква
Рід	Потоцькі
Батько	Фелікс Казимир Потоцький
Мати	Христина з князів Любомирських Потоцька
Родичі	Станіслав «Ревера» Потоцький (дід), Юзеф Потоцький (кузин)
Брати, сестри	Станіслав Владислав Потоцький, Єжи Потоцький, Міхал Потоцький і Маріанна Потоцька
У шлюбі з	Теофіля Тереса Цетнер
Діти	Франц Салезій, Антоніна Жевуська
Герб

Юзеф Феліціян Потоцький (пол. Józef Felician Potocki; пом. 1723) — польський шляхтич гербу Срібна Пилява, військовий і державний діяч Речі Посполитої. Фундатор монастиря оо. василіян у Белзі.^[2][3]

Біографія

Син — Францішек Салезій Потоцький

Другий син Фелікса Казімежа Потоцького.

Під час кампанії 1698 його корогва обороняла від татар Загайці поблизу Підгайців. Із серпня 1702 року — белзький староста (29 лютого 1720 відступив сину). Під час Вальної ради у Варшаві 1710 як белзький посол мав виступ, разом з іншими виступав за лімітування Ради до моменту звільнення з московського поплону Міхала Сервація Вишневецького. Під Винниками війська прихильників Саса (Веттіна) після зайняття ними Замостя в грудні 1715 розбили його відділ.

Мав свою головну резиденцію в Кристинополі. Тут в 1717 році почав будувати мурований костел Святого Духа (до того дерев'яний, закладений його батьком Феліксом). Під час Тарногрудської конфедерації маєтки у Белзькому воєводстві були значно знищені.^[4]

3 квітня 1716 р. разом із військом брата Міхала Потоцького захопили Львів, ув'язнили коронного гетьмана Адама Миколая Сєнявського.^[5]

Посади: стражник великий коронний з 23 лютого 1720, белзький та ропчицький староста.

Помер в 1723 р., був похований, як і батько, у костелі Святого Духа у Кристинополі.

Сім'я

Був одружений з львівською старостянкою Теофілею Тересою Цетнер (пом. 1741; батько — полковник, львівський староста Ян Цетнер),^[6] з якою мав доньку Антоніну — одружену з волинським воєводою Северином Юзефом Жевуським, сина Францішека Салезія Потоцького. Дружина привнесла як посаг маєтність — містечко Губків.^[7]

Див. також

• Потоцькі.